Малі та Білорусь віддалені між собою географічно, втім, є елементами великої геополітичної гри, у якій беруть участь Росія та Франція.
Про це пише Олександр Мішин на своїй сторінці в Facebook.
Вночі 19 серпня ц.р. президент Республіки Малі, Ібрагім Бубакар Кейта, перебуваючи під арештом групи військових-заколотників на базі в місті Каті, заявив у телевізійному зверненні до нації, що залишає посаду голови держави. Його президентський мандат спливав лише в 2023 р. Також вже експрезидент заявив, що розпускає Національну Асамблею, відповідно уряд також вважається відправленим у відставку.
Кейта, якого пов'язують тісні зв'язки з Францією, під час короткої промови був у захисній масці та виглядав дуже втомленим. Він підкреслив, що не бажає кровопролиття, а щодо свого уходу вказав: "якщо деякі військові елементи хочуть цього, то хіба я маю інший вибір?" Після його відставки виникла пауза, і не було зрозуміло, хто буде його наступником.
Пізніше із зверненням до співвітчизників виступили вже самі військові заколотники по державному телебаченню ORTM1. Комюніке від імені військових зачитав заступник керівника штабу ВВС Малі,
полковник Ісмаель Ваг (проходив навчання в РФ, про що свідчать світлини з його російською подружкою за 2014 р.).
В заяві йдеться про наступні моменти:
Влада в країні переходить до Національного комітету порятунку народу (НКПН, Comité national pour le Salut du Peuple), що гарантує забезпечення державного управління в республіці: "Ми … вирішили взяти зобов’язання перед народом та перед історією щодо забезпечення продовження держави"; В Малі відбудеться політична трансформація, що повинна привести до виборів; Усі міжнародні угоди та зобов’язання Малі лишаються чинними; Суходольні та повітряні кордони Малі будуть закриті до особливого розпорядження; В країні з метою наведення порядку та недопущення хаосу вводиться комендантська година з 21:00 до 05:00. Повний склад НКПН та його керівник поки не оголошується. Тобто Малі лишається без керівника.Також невідома загальна кількість військових-путчистів, але, за деякими даними, вони мають достатню підтримку, хоча вона не є повною.
Військовий переворот відбувся за тими ж схемами, що в 1991 та 2012 рр., коли епіцентром заколоту виявлявся армійський гарнізон,
що дислокований у Каті під самою столицею.
В регіоні Сахелю за останні 15 років військові перевороти відбувалися у таких державах, як Мавританія (2005 та 2008 рр.), Нігер (2010 р.), Буркіна-Фасо (2014 та 2015 рр.). Щодо терміну перебування військових хунт при владі, то він коливався від кількох тижнів до 18 місяців. Отже, трансфер влади зазвичай відбувається в стислі терміни, і, схоже, те саме буде очікувати Малі в поточних умовах.
Швидкість передачі влади військовими цивільним урядам та проведення дострокових виборів пов’язані із створенням доволі дієвих санкційних механізмів міжнародного тиску на провідників антиконституційних змін у своїх країнах. Йдеться про санкції ЕКОВАС та Африканського Союзу. Після оголошення факту переходу влади до малійської хунти ЕКОВАС одразу видав заяву, в якій зазначені санкції, що накладаються на країну. До їх числа входять: невизнання усіх позаконституційних органів влади та їх рішень, обмеження транспортного сполучення з Малі, призупинення економічних та фінансових транзакцій держав-членів ЕКОВАС з Малі. Також автоматично призупиняється членство Малі в Африканському Союзі.
Отже, військовий режим потрапляє до стану міжнародної ізоляції.
На міжнародному рівні дії путчистів у Малі засудили також ЄС, Франція, США та Канада. Росія висловила своє занепокоєння ситуацією у країні.
Серед путчистів, які захопили владу в Малі, наявна значна проросійська фракція. Отже, можна зробити припущення, що вони будуть використані Москвою для тиску на Францію у тих питаннях, що являють інтерес для росіян. Малі - стратегічно важлива країна Сахелю, це його серце, отже, хто контролює цю країну, той впливає на політичні процеси в усьому Сахелі. Франція через це не залишить Малі в середньостроковій перспективі.Поточні політичні процеси в обох країнах мають певні риси спільності, отже не можна виключати, що в торгах між Москвою та Парижем буде звучати теза щодо можливого політичного розміну Малі на Білорусь, яка має життєво важливе значення для Росії.
Олександр Мішин
