Лідери Вірменії та Азербайджану провели тристоронню зустріч із президентом Володимиром Путіним у російській столиці. Це сталося майже через два місяці після укладеної за посередництва Москви угоди про припинення вогню, що поклала край шеститижневим жорстоким боям за самопроголошений регіон Нагірний Карабах.
Як повідомляє сайт Кремля, на переговорах у Москві ухвалили спільну заяву про розвиток Нагірного Карабаху, під якою підписалися усі троє учасників зустрічі.
У документі вказано, що для розв’язання проблем економіки Нагірного Карабаху до кінця січня 2021 року сторони створять робочу групу під керівництвом віцепрем’єрів Росії, Вірменії та Азербайджану.
Пріоритетом роботи стане автомобільне і залізничне сполучення, конкретні проєкти до кінця лютого мають представити експертні підгрупи, йдеться у заяві.
11 січня, перебуваючи в Кремлі на переговорах із президентом Азербайджану Ільгамом Алієвим та прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном, Володимир Путін заявив, що перемир’я успішно виконане й основа для справедливого врегулювання багаторічного конфлікту закладена.
Раніше у понеділок господар зустрічі заявив, що під час тристоронніх переговорів ітиметься про «питання, пов'язані з діяльністю російських миротворців, про необхідність уточнення ліній розмежування, про вирішення гуманітарних питань та охорону культурних об’єктів».
За словами очільника Кремля, також мова йтиме про подальші кроки щодо відновлення торговельних та транспортних зв’язків у регіоні, як і про відкриття кордонів.
Відповідно до угоди про припинення вогню, досягнутої 9 листопада 2020 року, частина Нагірного Карабаху та всі сім районів навколо нього були передані під адміністрацію Азербайджану після майже 30-річного контролю з боку Вірменії.
В результаті спалаху насильства було вбито більше ніж 4700 людей.
Близько 2000 російських миротворців розмістилися вздовж прифронтових районів для захисту сухопутного зв’язку, що з’єднує Нагірний Карабах із Вірменією. Вони також займаються розмінуванням, поверненням переселених вірмен та відновленням пошкодженої інфраструктури.
Багато деталей угоди залишаються незрозумілими, включно з остаточним політичним статусом Нагірного Карабаху,
точними контурами кордону, що розділяють дві сторони вздовж усе ще мілітаризованої лінії фронту, та економічним питаннями.
Вірменія також роздратована тривалою суперечкою щодо військовополонених та проблемами із пошуками загиблих і зниклих безвісти за лінією розмежування.
Прес-секретарка вірменського прем'єр-міністра Мане Геворгян заявила, що це фундаментальні питання.
«Для вірменської сторони вирішальне значення мають питання повернення полонених, пошуково-рятувальні операції, пов'язані з нашими солдатами, які перебувають в тилу азербайджанців, пошук тіл загиблих, доля зниклих безвісти. Вірменська сторона вважає обговорення цих питань однією із ключових тем московської зустрічі», – написала Геворгян у фейсбуці напередодні тристоронньої зустрічі.
Угода про перемир’я передбачає транспортний коридор, що його охороняє Росія – який має пролягати через південь Вірменії, щоб з’єднати Азербайджан з його анклавом –Нахічеванню, а отже, і його регіональним союзником Туреччиною.
Томас де Ваал, експерт із питань Кавказького регіону, у грудні сказав Радіо Свобода, що для вірмен буде «неймовірно важко» сприяти створенню такого коридору через свою територію.
Геворгян заявила, що жоден коридор не буде постійним, і що Вірменія шукає транзитного шляху для торгівлі з Росією та Іраном через Азербайджан.
Тристороння зустріч у Москві відбулася у той час, коли прем’єр-міністр Вірменії Пашинян перебуває під посиленим тиском опозиції щодо угоди про припинення вогню та втрати території на користь Азербайджану у війні з ним.
В Єревані перед від’їздом прем’єр-міністра до Москви пройшла акція протесту. Опозиційні активісти, незадоволені умовами угоди щодо Карабаху, намагалися перекрити кортежу Пашиняна дорогу в аеропорт.
Вірменська опозиція наполягає на відставці Пашиняна, оскільки не згодна з умовами врегулювання воєнного конфлікту, на які погодилася Вірменія в самопроголошеному Нагірному Карабасі.
Конфлікт у Нагірному Карабасі загострився у вересні минулого року. Баку і Єреван звинуватили один одного в ескалації обстановки. Сторони кілька разів намагалися домовитися про перемир’я, але режим припинення вогню постійно порушувався.
У листопаді Вірменія й Азербайджан за посередництва Росії уклали мирну угоду, яка поклала кінець шеститижневому збройному конфлікту в Нагірному Карабасі.
Азербайджанська і вірменська сторони зупинилися на фактично контрольованих позиціях, в регіоні з’явилися російські військові в статусі миротворців.
Азербайджан повернув контроль над усіма районами по периметру Нагірного Карабаху, а також частиною власне Нагірного Карабаху разом із містом Шуша. При цьому Вірменії гарантується створення транспортного коридору в Карабах, а Азербайджану – в Нахічевань, яка межує з Туреччиною.
Держсекретар США Майк Помпео привітав тоді укладення перемир’я, але наголосив:
«Припинення бойових дій – лише перший крок до мирного врегулювання Нагірно-Карабахського конфлікту шляхом переговорів».
«Ми закликаємо сторони якнайшвидше відновити взаємодію зі співголовами Мінської групи Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) для пошуку міцного і стійкого політичного вирішення Нагірно-Карабахського конфлікту», – додав він.
Нагірний Карабах є міжнародно визнаною частиною Азербайджану, але етнічні вірмени, які складають більшу частину населення регіону, відкидають владу Азербайджану.
Вони управляли своїми справами за підтримки Вірменії, оскільки азербайджанські війська та азербайджанське цивільне населення були витіснені з регіону та семи прилеглих районів у війні, яка закінчилася припиненням вогню в 1994 році.
