Прийняте перед вихідними рішення міністрів фінансів країн "Великої сімки" стосовно майбутнього мінімального податку для великих корпорацій на рівні щонайменше 15 відсотків на території всіх країн G7 в Україні пройшло майже непоміченим. Що й не дивно – і до "сімки" ми наразі не входимо, і на "податковий рай для корпорацій" наш клімат якось не дуже схожий. Та і власних транснаціональних корпорацій Україна поки не виростила.
Втім, результати цього рішення в майбутньому можуть помітно вплинути на економічний ландшафт планети. Адже йдеться про перший крок в глобальній реформі корпоративного оподаткування, яка істотно перерозподілить рух фінансів у світовій економіці.
Чому питання оподаткування транснаціональних корпорації постало на порядку денному саме зараз? Відповідей дві. Перша полягає в тому, що впродовж пандемії Covid-19 справи з державними фінансами навіть у "великої сімки" далекі від ідеальних. В той час як фінансове становище багатьох технологічних гігантів – того ж Amazon – навпаки, помітно покращилося. Що породило природній інтерес.
Друга причина полягає в позиції чинного президента США.
Якщо адміністрація Трампа багато років протистояла будь-яким спробам збільшити оподаткування великих корпорацій, то Байден налаштований більш помірковано. Власне, ініціатором прийнятого рішення можна вважати Мінфін США, який в квітні виступив з пропозицією стосовно глобальної мінімальної ставки податку.
При тому говорити про "глобальне підвищення податків" в класичному сенсі цього слова наразі немає приводу. Оскільки в більшості розвинутих країн – зокрема, в тій же "Великій сімці" податкова ставка і без того помітно вища. Мова йде, радше, про ліквідацію "податкових гаваней", де ставка є помітно меншою – і куди охоче "мігрують" міжнародні корпорації. В якості прикладу тут можна назвати Ірландію, де ставка становить 12.5% - і розміщені штаб-квартири багатьох ІТ-гігантів, зокрема, Facebook та Google. Й Ірландія не самотня – в Угорщині та Болгарії ставка становить 9%. Ну й Віргінські та Кайманові острови, де вона рівна нулю.
Рішення активно підтримують країни з високими ставками податків – міністр фінансів Німеччини Олаф Шольц назвав ухвалене рішення "податковою революцією",
а міністр фінансів Франції Брюно Ле Мер заявив, що 15 відсотків – це "мінімум". Можливо тому, що ефективна ставка оподаткування у Франції становить близько 30%. Схожої позиції дотримуються і чимало недержавних організацій, які мають на меті "встановлення соціальної справедливості". Натомість представники Ірландії висловили "значні застереження" щодо всього плану "уніфікації податків".
Але в реальності рішення "сімки" – це тільки перший крок. Оскільки щоб запропонована ініціатива запрацювала, потрібно щоби до неї приєднався максимум країн. Це розуміють у Вашингтоні, тому розраховують продовжити дискусію на цю тему на липневій зустрічі міністрів фінансів G20 у Венеції.
З іншого боку, встановлення податків – це елемент суверенітету будь-якої країни. І спроби вплинути на цей суверенітет з поза меж конкретної країни, хай навіть і з благою метою "відновлення справедливого оподаткування" (ну, або збільшення податків з 21% до 28%, як то планує адміністрація Байдена) – це теж не те щоби ідеальний крок. Як з точки зору міжнародного права, так і з поглядів ліберальної економічної теорії.
Тому "низькі" 15% ІТ-гіганти, якщо судити з їхньої реакції, "проковтнуть". Різниця з ірландською ставкою, врешті, не така вже й велика. Але якщо практика сподобається урядам розвинутих країн, і "ентузіасти" високих податків та значних соціальних витрат, на кшталт чинних президентів Франції та США, спробують продовжити успішно початий наступ на надприбутки, конфлікт між "класичними" і "цифровими" елітами, про який багато й охоче говорили футурологи, може переміститися зі сторінок прогнозів у рядки судових документів.
