"Завжди краще зустрічатися віч-на-віч", – прокоментував зустріч із Владіміром Путіним президент США Джо Байден.
Саміт США та РФ у Женеві очікувано завершився без видимих результатів. Певні натяки про можливість співпраці щодо протидії кліматичним змінам, а також у питаннях Сирії та Ірану, певні позитивні сигнали щодо політики ядерного нерозповсюдження та кібербезпеки. За великим рахунком, це все.
У такій ситуації найбільшим досягненням саміту є рішення повернути послів до країн свого призначення – крок, який, звичайно, свідчить про певну розрядку у відносинах, проте надавати йому особливого значення явно не варто.
Про це для ЄвроПравди пише Володимир Дубовик та Юрій Панченко, інформує UAINFO.org
Зрештою, після усіх дипломатичних скандалів країни рано чи пізно йдуть назустріч та повертають взаємну дипломатичну присутність. Тобто і у відносинах США і РФ цей крок був неминучий. Можливо навіть, що якби не саміт, повернення послів відбулося б навіть раніше – а так сторонам треба було приберегти цей позитивний меседж аж до особистої зустрічі.
Відсутність результатів змушує порівняти нинішній саміт із попередньою,
ще більш пропіареною, зустріччю президентів США та РФ. Йдеться про переговори Дональда Трампа та Владіміра Путіна у Гельсінкі у липні 2018 року.
Втім, відсутність результатів – ледь не єдина спільна риса цих самітів.
Дональд Трамп, слабко усвідомлюючи, у чому полягають інтереси Сполучених Штатів, щиро прагнув "великої угоди" з Путіним, досягнення якої було би неможливим без нехтування інтересами України. Питання лише в тому, що реалізувати цей план експрезиденту просто не вдалося – це викликало спільний двопартійний опір у Вашингтоні.
Джо Байден від початку підкреслив незмінну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. За таких червоних ліній можливостей домовитися з Путіним майже не було.
А на додачу – навіть у тих сферах, де ніби, за словами Путіна, "зажевріла надія", віри у щирі наміри президента РФ дуже небагато.
