Олександр Лукашенко, можливо, засновує свої дії на політичній стратегії, відомій як "теорія божевільного", пише у своїй колонці для Guardian професор Університетського коледжу Лондона Ендрю Вілсон, один з провідних британських експертів з пострадянських країн.
Найчастіше цю тактику пов'язують з президентом США Річардом Ніксоном, який в кінці 1960-х років, в ході протистояння з Північним В'єтнамом і СРСР, хотів, щоб його вважали здатним на самі ірраціональні і небезпечні вчинки, аж до застосування ядерної зброї. В результаті противники мали побоюватися жахливих наслідків і йти на поступки.
Вілсон перераховує довгий список скандалів, пов'язаних з діями Лукашенка і його чиновників: тільки за останній тиждень з Олімпіади в Токіо була змушена емігрувати до Польщі білоруська легкоатлетка Христина Тимановська, в Києві при підозрілих обставинах знайдений мертвим опозиційний активіст Віталій Шишов, а європейським дипломатам доводиться в терміновому порядку шукати відповідь на організовану Мінськом доставку нелегальних мігрантів на територію ЄС. До цього влада Білорусі посадили літак Ryanair,
щоб затримати опозиційного активіста, закрила кордони з Україною і продовжує жорстоко переслідувати політичних опонентів усередині країни.
"Може бути Лукашенко і не читав численних біографій Річарда Ніксона, але він, ймовірно, відчуває на практиці його" теорію божевільного ", по якій непередбачуваність і безрозсудна поведінка дають переваги, ставлячи в глухий кут опонентів і навіть союзників, - пише Вілсон. - У даному випадку ті європейські держави, які налаштовані по відношенню до Білорусі більш м'яко, будуть сумніватися, що діючі проти країни санкції вартують всіх цих проблем ".
Але Вілсон переконаний, що Захід повинен відповісти на таку поведінку новими санкціями, в тому числі проти російських і білоруських олігархів, "які підтримують режим". Він також вважає, що західні країни зобов'язані більш активно надавати допомогу Україні, а також сприяти Литві в захисті кордонів Євросоюзу.
"Незалежно від того, чи є це безумство результатом політичного розрахунку, [білоруському] диктатору більше не можна дозволяти поводитися настільки безкарно, - підсумовує Вілсон. - Втім, захищаючи себе й інші держави, ми не повинні забувати, що найбільше зараз страждають самі білоруси ".
