Китайсько-російський альянс може процвітати лише за наявності спільного ворога, - The Japan Times

Якщо Сі Цзіньпін знав про вторгнення путіна заздалегідь, то він тим більше причетний до злочинів росії.

Про це пише The Japan Times.

Китай мовчав на тему військового вторгнення росії в Україну, що є явним порушенням національного суверенітету останньої.
Китайські дипломати також утрималися від голосування Генеральної Асамблеї ООН щодо осуду росії. Цинь Ган, посол Китаю в США, захищав росію, стверджуючи, що її осуд «не вирішує проблему».

Пекін також розкритикував економічні санкції, запроваджені проти росії США, Японією та Європою. У період з 2000 по 2013 роки Китай і Україна випустили чотири спільні комюніке. У кожному з них Китай зобов’язався поважати українську «незалежність, суверенітет і територіальну цілісність». Це робить нинішнє мовчання Китаю щодо війни в Україні надзвичайною зрадою.

Перед обличчям обурення та спротиву з боку решти світу, Китай з тих пір намагається сигналізувати про свій «нейтралітет». Китайський уряд добровільно оголосив, що українська сторона звернулася до нього з проханням виступити посередником щодо припинення вогню, і підтримує цю мету. Тим не менш, президент Китаю Сі Цзіньпін не погодився, коли президент США Джо Байден під час нещодавнього відеодзвінка попросив утриматися від надання росії економічної або військової допомоги.

У спільній заяві Китаю та росії від 4 лютого, оприлюдненій на завершення саміту Сі-путін, який відбувся напередодні зимових Олімпійських ігор, міститься рядок: «Китайська сторона прихильно ставиться і підтримує пропозиції, висунуті російської федерації створити довгострокові юридично обов’язкові гарантії безпеки в Європі». Це посилання на Україну, хоча країна не згадується поіменно.

Хоча росія, ймовірно, воліла б назвати Україну, Китай, можливо, не захотів запропонувати щось більше, ніж загальне схвалення російських скарг.

Чи було для Сі несподіванкою російське вторгнення? Він також не думав, що путін розв’яже повномасштабну війну проти України. Про це є звіти розвідки: перед вторгненням високопоставлений китайський чиновник сказав високопоставленому чиновнику третьої країни, що він не вірить, що росія дійсно вторгнеться. Якщо ця доповідь правдива, Сі має соромитися свого невігластва. Якщо, з іншого боку, китайський лідер знав про наміри путіна, він є ще більш причетним до злочинів росії.

У будь-якому випадку, ми повинні визнати, що відносини між Китаєм Сі і путінською росією перетворилися на відносини «стратегічної Антанти». Нещодавня спільна заява, в якій прославляється безмежна «дружба між двома державами», є справді історичним документом, який провіщає ці нові відносини. Справді, Сі описав китайсько-російські відносини як такі, які «навіть перевершують альянс за своєю тісністю та ефективністю». Це розуміння чітко лежить в основі посилання в спільній заяві на «відносини співпраці без верхньої межі».

У спільній заяві також підтверджується, що Китай і росія:

Проти будь-якого подальшого розширення НАТО.

Виступають проти «формування структур закритого блоку та протиборчих таборів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні».

Висловлюють «серйозне занепокоєння» щодо створення тристороннього партнерства з безпеки AUKUS», яке «передбачає поглиблення співпраці між його членами у сферах, пов’язаних зі стратегічною стабільністю, зокрема… співробітництво в галузі атомних підводних човнів».

Протистоять «спрабам заперечувати, спотворити та сфальсифікувати історію Другої світової війни» та «рішуче засуджують дії, які... ганьблять і заплямовують честь країн-переможниць».

Протистоять «спробам зовнішніх сил підірвати безпеку та стабільність у своїх спільних суміжних регіонах», «втручанню зовнішніх сил у внутрішні справи суверенних країн під будь-яким приводом» і «кольоровим революціям».

Спільна китайсько-російська заява – це справді довга послідовність «опозицій». І Китай, і росія були серед союзних держав під час Другої світової війни — іншими словами, вони були серед «країн-переможниць». З цієї священної позиції, щоб «запобігти повторенню трагедії світової війни», вони «рішуче засуджують дії... (які) ганьблять і заплямовують честь» переможців війни. Ми можемо розуміти цей рядок як схвалення путіного читання історії, яке виправдовує вторгнення росії в Україну як спробу захистити російську батьківщину від нацизму.

Тим не менш, китайсько-російські відносини сковані неприємними сторінками історії і географією. Взаємна недовіра глибока. Китайсько-радянський альянс був фактично позбавлений сенсу після розколу між двома комуністичними країнами наприкінці 1950-х років. На початку 1970-х років Китай повернувся до США, а в 1980-х обидві країни виступили єдиним фронтом проти радянської гегемонії. Потім Радянський Союз розпався.

Деякі китайські експерти з питань зовнішньої політики та безпеки дивляться на російське болото в Україні і стверджують, що війні там слід дозволити тривати нескінченно довго. Вони стверджують, що Китаю вигідно дозволити «великим державам минулого» (США, Європа, росія) витрачати свої сили на війну на виснаження. Китай і росія досі не довіряють один одному; але обидві країни ще більше не довіряють США. Ось чому вони потрібні один одному. Вони також однодумці в тому, що обоє представляють горді нації, які глибоко обурені минулими національними приниженнями. Вони також є ядерними державами з реальнополітичним підходом до міжнародних відносин.

Є такий вислів: «Китай і росія можуть поділитися гірким досвідом, але не щасливим». Іншими словами, лише зіткнувшись зі спільним ворогом, дві країни можуть створити єдиний фронт для зручності. Розділяючи лише зловісну образу на Захід і демократичні держави, спотворений залежністю росії від Китаю, китайсько-російський альянс не «солодкий», а «кислий». Зараз ми спостерігаємо появу на світовій арені цього «надзвичайно кислого» китайсько-російського блоку.