Головний редактор опозиційної білоруської радіостанції Єврорадіо Павло Свердлов в ефірі Радіо НВ розповів про військових диктаторів Олександра Лукашенка та Володимира Путіна, які проходять навчання на полігонах Білорусі, а також про те, як пропаганда все ж таки працює в Білорусі і люди починають у неї вірити.
https://www.youtube.com/watch?v=V78bChe0HZ4
— За даними британської розвідки, російські війська проводять навчання у Білорусі через те, що у них не вистачає і персоналу, і боєприпасів. Чи відомо вам, як проходять ці навчання, скільки людей залучено? Чи багато фахівців із білоруських Збройних сил беруть участь у цьому?
— Гадаю, це логічний хід. Білорусь має якусь інфраструктуру, армію. Росіяни призвали 300 тис. «чмобіків». Де їх розміщувати? Хто їх навчатиме? Як проходитиме бойове злагодження, про яке вони говорили, протягом місяця? Ми ж бачимо, що весь час з одного регіону, з іншого регіону надходить інформація про якісь голодні бунти, про іржаві автомати. Я думаю, що частина цих мобілізованих зараз повільно перетікає до Білорусі.
Те, про що ви кажете,
це намети, які помітили поруч із полігонами, на яких традиційно проводяться і російсько-білоруські навчання, і просто білоруські навчання. Кажуть про 150 армійських наметів. Армійський намет — це людей 20, скажімо. Можна сказати, що в одному такому навчальному центрі, назвемо його так, може бути три тисячі цих російських мобілізованих.
Хто їх вчитиме, мені здається, не принципово. Це будуть білоруські інструктори, або вони з собою привезуть якихось російських інструкторів. Зрозуміло, що це буде на білоруській техніці, бо ми бачимо, що Росія не привезе в Білорусь техніку. Навпаки — з Білорусі техніка витягується для того, щоб посилити російське угруповання на півдні України.
Вони там сидітимуть і чогось навчатимуться, припустимо, місяць. Далі — потяг і на фронт. Наступна група, я так підозрюю, мобілізованих заїжджає на місце цих. Ось такий буде суто технічний і механічний процес.
Два процеси наклалися один на інший. З 2019 року Лукашенко та Путін намагаються домовитися про те, щоб російська військова присутність у Білорусі стала більшою. У нас до того було дві російські військові бази:
одна — центр зв’язку, друга — щось пов’язане з речами радіолокації для того, щоб координувати підводні човни, наскільки я розумію.
І весь час Путін викручував Лукашенку всі можливі органи для того, щоб їх побільшало. Для Лукашенка це завжди був предмет торгу: «Зробіть нам менші ціни на газ, ми вам дамо бази поставити». Ціни на газ менші не робилися, бази не ставилися.
У 2019 році вони прибрали слова «військова база» і домовилися про створення військових навчально-тренувальних центрів. І таких має бути три. А тепер — війна. І ці тренувальні центри, які мали з’явитися в тому чи іншому вигляді, так чи інакше в Білорусі, з’ясувалося, так вийшло, що вони добре годяться для того, щоб приймати цих «чмобіків» і чогось їх там вчити. Так з’явилися ці намети.
— З Білорусі до Росії перекидається озброєння. Про які типи йдеться? Чого зараз дуже потребує російська армія, що вивозять це з Білорусі?
— Якби в нас було те, чого вони потребують, вони б, напевно, вивозили щось крутіше. А так вони вивозять те, що маємо. Зрозуміло, що вони потребують Калібрів, Іскандерів, всіх хоч трохи технологічних речей,
але в нас нічого цього немає.
Вони вивозять танки, які ми знімаємо зі зберігання, БМП, вантажівки, снаряди, підозрюю. А ми нічим більше й допомогти не можемо, бо армія Білорусі — це армія Росії у мініатюрі. Можливо, трохи більше порядку в ній. [Наприклад], крадуть менше — те, що Білорусь традиційно відрізняється від Росії.
Нещодавно була новина про те, що збили гелікоптер ПВК Вагнера. Цілком типовий вертоліт, але там було зафарбовано щось схоже на білоруський прапор, який є в тому ж місці у білоруських вертольотів. Була версія, що цей гелікоптер теж передано з Білорусі. Але швидко розібралися, що це було зафарбовано бортові номери. Тобто ні, гелікоптерів ми не віддаємо — чи вони нам потрібніші, чи у нас їх мало, чи у нас їх взагалі немає, щоб ми їх могли передавати.
Йдеться про те, на чому возять «гарматне м’ясо» — танки і БМП в основному. Ну і, звичайно, на жаль, снаряди, якими можна обстрілювати, з якими артилерія може працювати на відстані.
— Скільки білоруських військових може бути залучено до цих навчань і бойових дій. Кажуть, що у Білорусі є сім-вісім тисяч добре навчених, професійних військових, які виконають наказ Путіна та атакуватимуть Україну.
— Справді,
є приблизно така кількість військових. Вся армія Білорусі — це 65 тис. З них десь 20 тис. — це умовно цивільні люди, які займаються обслуговуванням. З цих 45 тис. якась більша частина — строковики. І якась більшість солдатів, офіцерів, які нічого не зможуть і нікуди не підуть.
Але в межах 10 тис. — це те, що боєздатне, що може в принципі якийсь наказ виконати.
Чи всі це зроблять? Велике питання, бо таки, як вважає наш міністр оборони у тіньовому уряді Світлани Тіхановської Валерій Сахащик, там залишилося багато порядних людей, які поки що сидять з головою в піску, як страуси. Але коли справді буде вибір, вони таки зроблять вибір на користь офіцерської честі та здорового глузду, який усім нам говорить про те, що війна з боку Росії — це не оборонна війна, як пропаганда (і наша, звісно) намагається нас у цьому переконати. Армія Білорусі і вся білоруська військова доктрина, і те, під чим підписувалися ці солдати та офіцери, — це оборонна доктрина. Всюди прописано, що жодних наступальних дій білоруська армія не веде, вона до них не готується. Наша армія створена для того,
щоб боронити білоруську землю.
Але є простір для маневру якийсь — «я не виконую цей наказ, тому що він не відповідає військовій доктрині», «я не виконую цей наказ, бо він злочинний».
Але, звісно, якась частина буди [воювати].
Важко судити про те, що відбувається у білоруській армії, бо це дуже закритий інститут, і жодних публічних соцопитувань там не проводиться.
Проте проводяться опитування серед мирного населення, серед цивільних. І ми бачимо дуже небезпечні тенденції. Це означає, що пропаганда працює. Пропаганда «розмиває» людей, які були дуже чітко проти участі білоруської армії у війні в Україні; дуже чітко вважали, що Росія — країна-агресор, а Білорусь — співагресор. Їхня кількість зараз трохи зменшується, за цими опитуваннями, які проводяться раз на квартал. А збільшується кількість людей, яких трохи презирливо називають, мовляв «не все так однозначно». Тобто кількість тих, хто сумнівається, зростає за рахунок тих, хто раніше відверто був проти війни, засуджував дії Росії. Але це, звичайно, [пов'язано з тим], що людям з ранку до вечора капають на голови цим лайном, що НАТО збиралося напасти, чотири позиції, з яких готувався напад і все інше. Люди ламаються і, на жаль, починають у це вірити.
