Десятиліття домінування Росії на енергетичному ринку не тільки навчили Європу шукати інших постачальників газу, а й змусили переглянути підхід до роботи із ними.
Замість політизованих довгострокових контрактів, європейські країни прагнуть купувати блакитне паливо на відкритому ринку, в спеціальних газових хабах.
Користуючись моментом, власний хаб хоче побудувати і Ердоган. В планах турецького президента об'єднати всіх постачальників зі свого регіону, включаючи Росію, та отримати вплив на багатому європейському ринку.
Росія звільняє ринокУ вересні ключові російські газопроводи "Північний потік-1" та "Північний потік-2", які мали стати альтернативою для транзиту блакитного палива територією України, вибухнули внаслідок диверсії у Балтійському морі.
джерело: слово і діло
За інформацією польських ЗМІ наприкінці квітня Російська Федерація припинила прокачування газу через Польщу. Пізніше агентство Bloomberg повідомило, що Росія поступово скорочує й транзит Україною попри значні заброньовані потужності для прокачування палива.
Як наслідок, за словами віце-прем'єр-міністра РФ Олександра Новака,
у 2022-му "Газпром" поставить у ЄС на 33% або на 50 млрд кубометрів газу менше, ніж у 2021 році. Країни блоку щорічно споживають близько 400 млрд кубометрів блакитного палива, тож у цьому році вони недоотримають 12,5% необхідного обсягу.
Ще до диверсій на "Північних потоках" країни ЄС встигли підготуватись до цієї зими та заповнити сховища майже до 100%. Але де брати газ на наступну зиму - велике питання.
Європейські політики серйозно розглядають сценарій повного припинення постачань з Росії. Якщо так станеться, загалом ЄС може лишитися 150 млрд кубометрів газу на рік.
Частину зможуть покрити альтернативні джерела енергії, однак інфраструктура ЄС десятиліттями заточувалась саме на використання газу. Тому блоку доведеться шукати нових постачальників блакитного палива по всьому світу.
ЄС хоче не тільки знайти нових постачальників газу, а й змінити правила гри для них. Країни планують організувати торгівлю таким чином, щоб на ринку більше не виникало монополістів, а великі виробники конкурували поміж собою.
Компанії все частіше відмовляються від довгострокових контрактів на користь відкритого ринку,
а регулятори впроваджують все більше антимонопольних норм.
Головним інструментом досягнення "ідеального" енергетичного ринку є газові хаби.
Що таке газовий хаб?Газовий хаб - це майданчик гуртової торгівлі газом, де учасників ринку поєднує велика газотранспортна мережа.
Навколо них будують розвинену систему трубопроводів, газосховищ, терміналів для скрапленого природного газу (СПГ), щоб більше експортерів привозили туди свій товар. З іншого боку до мережі приєднують якомога більшу кількість споживачів.
Хаб вигідний усім. Виробники отримують доступ до широкого ринку збуту завдяки розвиненій інфраструктурі, а споживачі - безперебійний доступ газу через біржу та справедливі ринкові ціни. Сам хаб заробляє на посередництві та транзиті.
Росія скручує крани. Як ЄС готується до безпрецедентної газової кризи
Багато країн хочуть мати власний розвинений хаб, але організувати такий непросто. Країна повинна мати вигідне географічне розташування (бажано з доступом до моря) між виробниками та споживачами і побудувати інфраструктуру з високою пропускною здатністю.
Більш того,
хабова країна має розробити прозоре законодавство з незалежними брокерами, операторами та іншими гравцями ринку, аби не допускати маніпуляцій зі своїми трубопроводами та сховищами. А щоб ці правила закріпити, країна повинна бути політично стабільною.
Регулятор має розробити цифровий торговельний майданчик зі швидким доступом учасників до інформації. Зрештою, бажано, щоб хабова країна сама мала великий газовий ринок та видобувні потужності.
У Європі є два ключових хаби - британський NPB та нідерландський TTF. На них припадає переважна більшість європейської торгівлі газом. Ціни на TTF зараз вважаються еталоном для всього Євросоюзу.
Росія була головною силою, яка чинила опір розвитку газового ринку в ЄС та лобіювала свої довгострокові контракти. Тепер же росіяни самі відмовились від європейських клієнтів та звільнили місце для інших гравців. Хаби отримали новий стимул для зростання, адже в Європу линуть нові постачальники.
Щоб зайняти місце Росії, до ЄС тягнуться не тільки танкери зі США, а й постачальники з Близького Сходу та Середньої Азії. Відкрити їм європейський ринок обіцяє президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган,
який оголосив про створення турецького газового хабу.
Чи запрацює турецький газовий хабІдея побудувати газовий хаб у Туреччині не нова. Її обговорювали ще у 2014 році, коли європейські регулятори заблокували росіянам будівництво трубопроводу "Південний потік" у Болгарію. Тоді "Газпром" хотів продавати газ через хаб у Туреччині, але далі розмов справа не зайшла.
Тему із хабом підняли знову під час нещодавньої розмови Ердогана та Путіна
"Путін хоче заангажувати Ердогана, щоб зберегти партнерські відносини із Туреччиною, зокрема для обходу західних санкцій. А Ердоган намагається максимально використати транзитний потенціал своєї країни. Завдяки хабу Туреччина могла б отримати додатковий важіль тиску на РФ та ЄС та посилити свої позиції на енергетичному ринку", - вважає експерт-міжнародник з центру політичних студій "Доктрина" Денис Москалик.
Османська дипломатія. Як Туреччина допомагає Росії обходити санкції
Перше, що має бути на газовому хабі - це широке коло постачальників. За планом Ердогана, ними стануть газовидобувні країни Азії та Близького Сходу, які поки що мають обмежений доступ на європейський ринок.
Туреччина планує розширити газотранспортну інфраструктуру та поєднати європейський ринок з родовищами в Ірані, Іраку, Азербайджані та Ізраїлі. Також Ердоган хоче надати експортні можливості Туркменістану, потенціал якого довгий час гальмувала Росія.
getty images
Також Туреччина має чотири СПГ-термінали для приймання скрапленого газу зі США, Катару та Африки. Це більше, ніж у багатьох європейських країнах.
Місце у новому хабі знайде для себе і Росія, яка постачає туди паливо газопроводом "Турецький потік". Та й сама Туреччина планує з 2023 року почати видобуток газу в спірних водах Чорного моря.
І хоча бажаючих постачальників назбиралось багато, проєкт хабу має суттєві недоліки.
Перша перепона - інфраструктура. Туреччина має доступ на європейський ринок через Південний газотранспортний коридор. Зараз він здатний пропускати лише 10 млрд кубометрів на рік і має потенціал розширення вдвічі. Цього замало, адже один лише "Північний потік-1" щороку перекачував у ЄС до 60 млрд кубометрів палива.
Подальше розширення трубопроводів вглиб Європи потребує чималих інвестицій та погодження із багатьма країнами ЄС та Єврокомісією.
Тож нестача інфраструктури переходить у другу проблему - політичну.
Південний газотранспортний коридор
натиснути для збільшення
"Туреччина зробила серйозні реформи, коли прямувала до ЄС, і її дійсно розглядали як потенційну транзитну країну для постачання газу з далеких регіонів. Однак зараз ситуація змінилась. Ердоган проводить відверто антизахідну політику. А щоб будувати спільну інфраструктуру та газовий хаб, потрібен зовсім інший рівень взаємодії із сусідами.
Обпалившись на Росії, європейці можуть бачити загрозу в енергетичній співпраці з Туреччиною. Тим паче, що Ердоган хоче торгувати тим самим російським газом", - зауважує голова центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
Країни Євросоюзу також можуть уникати користування хабом, бо він не підпорядковується їхнім регуляторам. Зараз увага ЄС зосереджена на будівництві інфраструктури СПГ-терміналів на власних хабах, які мають значно більший потенціал для торгівлі за ринковими правилами.
Газова війна в розпалі. Як тримає удар ЄС та наскільки готова до зими Україна
До того ж Туреччина не має великих газових сховищ,
які здатні накопичувати значну кількість палива під час коливань попиту.
Попри всю нереалістичність цього проєкту Ердоган буде продовжувати його створення. І для цього є дві причини.
Перша - у червні в Туреччині відбудуться президентські вибори. "Ердогану потрібно продемонструвати роботу над перспективними економічними проєктами. Економіка зараз викликає найбільше сумнівів у виборців через високу інфляцію", - зазначив Москалик.
Друга - сама лише робота над хабом, або її імітація, дозволяє туркам отримувати вигоду вже зараз. Лише через тиждень після оголошення про будівництво хабу Туреччина звернулась до Росії за черговою знижкою на газ та відтермінуванням платежів.
Газовий хаб в УкраїніУкраїна в сенсі створення хабу повна протилежність Туреччини. Вона є надійним політичним партнером для ЄС, має розвинену газотранспортну систему, власний видобуток, великі сховища, пов'язана з російськими родрвищами та має доступ до СПГ-терміналів по всій Європі.
До яких СПГ-терміналів має доступ Україна
Газотранспортна система України дозволяє направляти паливо у більшість країн ЄС.
Після 2014 року Україна навіть почала проводити реформи для лібералізації ринку. Наприклад, були розділені "Оператор ГТС" (транспортування) та "Нафтогаз" (видобуток і продаж). Однак створення хабу в Україні поки залишиться великою мрією. В першу чергу через відсутність гарантій безпеки.
"Навіть якщо через кілька місяців російська агресія припиниться, агресивна Росія нікуди не зникне. Максимум, на який може розраховувати Україна, - це оренда наших підземних газосховищ. Вони розташовані поблизу кордонів ЄС, і уже є позитивний досвід їх використання іншими країнами", - сказав Михайло Гончар.
Корупція, лобізм та погрози. На чому тримається газова монополія режиму Путіна
Якщо ж Україна зможе отримати реальні гарантії безпеки після війни, то їй все одно доведеться конкурувати з іншими країнами, які після виходу Росії з газового ринку теж розвиватимуть хаби та мають значно більші інвестиційні можливості.
Тому більш притомною звучить ідея, яку озвучував голова "Оператора ГТС" Сергій Макогон: об'єднати зусилля з Польщею та разом створити хаб для всієї Східної Європи.
Польща запустила газопровід з Норвегії, має СПГ-термінали в Балтійському морі та труби до країн центральної Європи. Водночас Україна може надати свої газосховища та транзитні потужності на південь.
