Нормалізація саудівсько-іранських відносин за китайського посередництва порушила плани США на Близькому Сході.
По-перше, це рідкісний випадок, коли Пекін відіграє активну політичну роль у близькосхідних справах і є прямим посередником між ключовими суперниками регіону. Звичайно, це турбує США, які відчувають, що їх могли обійти, і що тепер КНР нібито посилить свої позиції.
По-друге, нормалізація між Іраном та Саудівською Аравією показує, що Ер-Ріяд не має наміру робити ставку на відкритий конфлікт із Тегераном, і зовсім не хоче цього. Навпаки: саудівці хотіли б домовитися та вийти на стійкий статус-кво, на відміну від войовничішого Ізраїлю. Це порушує плани США щодо консолідації регіону проти Ірану.
По-третє, вкотре виявилося, що монархії Затоки воліють діяти нелінійно і автономно від своїх західних партнерів, і хочуть самостійно формувати пост-американську безпекову архітектуру, необов’язково включаючи до порядку денного всі інтереси США та їхніх союзників. В принципі, це було очевидно і раніше, але тепер підтверджено на практиці (знову).
Усі регіональні країни вітали ірансько-саудівську відлигу,
зазначаючи, що вона може допомогти встановити затишшя, надати регіональному розвитку потрібну стійкість та передбачуваність.
Зустріч високопосадовця зовнішньої політики Китаю Вана І (у центрі), секретаря Ради безпеки Ірану Алі Шамхані (праворуч) та державного міністра Саудівської Аравії Мусаада бін Мохаммеда Аль-Айбана у Пекіні.В Ізраїлі сухо зазначили, що процес нормалізації почався рік тому, і він ніяк не вплине на саудівсько-ізраїльське зближення (що є правдою, для саудівців відновлення дипвідносин з Іраном зовсім не означає відмову від тісного партнерства з Ізраїлем). Опозиція розкритикувала Нетаньяху, вважаючи, що ірансько-саудівське зближення стало результатом “провалу зовнішньої політики” уряду.
США виходять на задній планУ США теж не дуже раділи цій події, обмежившись нейтральними коментарями. Очевидно, що Вашингтон намагався консолідувати країни Затоки на антиіранській повістці та на базі міцного зчеплення Ізраїлю та аравійських монархій. Балансування з Іраном сюди не входило.
Звісно, ключовою темою стала роль Китаю. Судячи з реакції в американському політичному істеблішменті, для них це майже катастрофа (перебільшена, зрозуміло). Республіканці скористалися ситуацією, щоб вкотре покритикувати Байдена за слабкість та нерішучість. Мовляв, це він припустився такого. Хоча реальних важелів впливу в США тут зовсім небагато.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього
Запис Китайське посередництво: Нормалізація відносин між Іраном та Саудівською Аравією спершу з'явиться на Ми Україна.
