Словосполучення «невидима рука», що часто використовується стосовно економіки, зараз потрібно доповнити «рукою держави», розуміючи під нею фінанси. І ця рука, швидше за все, змінить глобальну банківську систему. Таке припущення зробили автори статті Bloomberg, основні тези якої переказує PG.
Метафору «невидима рука» запровадив у другій половині 1700-х англійський економіст Адам Сміт, якого вважаю за батька вільних ринків. Він її використав при описі механізму впливу індивідуальних інтересів на максимізацію суспільного багатства. Проте всупереч поширеній помилці, він ніколи не говорив про «невидиму руку ринку».
Чому змінюється банківська система
Крахи банків США і Швейцарії, що сталися за останні кілька тижнів, продовжуючи історичну традицію, повинні призвести до того, що правила фінансів зміняться. Цього разу зміни, швидше за все, будуть пов'язані не так з набором нових правил, як із системними змінами.
Дії регулюючих органів за останні кілька тижнів, можливо, не сподобалися б Адаму Сміту, але вони отримали б схвалення Жана-Батиста Кольбера, міністра фінансів Людовіка XIV та батька дирижизму (політика активного втручання в управління економікою з боку держави).
Повернулася ідея про те, що фінанси – це рука держави, і глобальна банківська система, швидше за все, буде змінена нею.
Незважаючи на заяви про глобальність, фінанси підкоряються національним правилам: компанії глобальні в житті та національні у смерті – вони завжди звертаються до своїх урядів за допомогою, якщо справи йдуть погано.
У кризу 2008 взяття під контроль банків розглядалося як тимчасове відхилення від шляху побудови ліберальної глобальної фінансової системи. Наразі глобальна економіка розпадається на конкуруючі регіональні блоки, і риторика урядів змістилася у бік створення національних чемпіонів та орієнтації споживачів на місцевих постачальників.
Нещодавні рятувальні операції, організовані урядами, вписуються до цієї схеми. SVB не був системним з погляду загрози фінансовій системі США, але його крах став би серйозним ударом по американській технологічній індустрії. Тому його порятунок більше пов'язаний із промисловою політикою, ніж з розумними фінансами.
Рішення уряду Швейцарії змусити UBS поглинути Credit Suisse є визнанням того, що банківська справа є стратегічною галуззю.
За нормального підходу до вільної ринкової конкуренції та захисту прав споживачів дозволити найбільшому банку країни купити свого основного конкурента мало мало сенсу. При цьому про іноземців, які вклали величезні кошти в Credit Suisse і втратили їх у ході схеми ліквідації банку, що реалізовується, майже не згадувалося.
Усі п'ять найвпливовіших банків Заходу – американські: JPMorgan Chase, Goldman Sachs, Morgan Stanley, Bank of America та Citigroup. Наприклад, Німеччина може бути промисловим двигуном Європи, але їй не вистачає фінансового впливу. Тому Берлін може ще раз розглянути питання злиття Deutsche Bank з Commerzbank. Альтернативний шлях полягає в тому, щоб Німеччина об'єдналася зі своїми сусідами та почала створювати європейських чемпіонів. Кожен генеральний директор банку в ЄС має список потенційних кандидатів на злиття в інших країнах Євросоюзу, якщо правила зміняться і будуть дозволені транскордонні альянси. Найімовірніше, в ЄС скоро зроблять це.
Американський банківський ринок багато в чому потворний, оскільки споживачі отримують погані умови з погляду основних банківських продуктів.
Там приділяють багато уваги банкам, «надто великим, щоб збанкрутувати», але в США завжди було багато банків, які надто малі, щоб нормально функціонувати. Слід чекати на хвилю консолідації, прикриту націоналістичною риторикою.
Як виглядає новий фінансовий капіталізм
Світові банки будуть лише раді пливти за течією меркантилізму (система доктрин, що обґрунтовують необхідність активного втручання держави у господарську діяльність, переважно у формі протекціонізму). Якщо західним політикам потрібні національні чемпіони, то банкіри будуть раді їх фінансувати. Якщо політики захочуть замінити вільну торгівлю меркантилізмом, вони запропонують коротші шляхи. І якщо хтось благає банкірів купити одного з їхніх конкурентів, це просто чудово.
З цієї точки зору, UBS може розглядатися як першопрохідник. Він за безцінь купив свого основного конкурента, отримав масу державних гарантій та фінансову підтримку у $100 млрд.
Відбувається народження нової форми фінансового капіталізму – банки дедалі більше переплітаються з урядами, а уряди обирають переможців та намагаються підтримувати галузі майбутнього. Політики, безперечно, вітатимуть це, бо це посилить їхній контроль над економікою.
«Але такий підхід теж має свої проблеми. Просто погляньте на недоліки керованої державою банківської системи.Китаю», – резюмує Bloomberg.
