Європа перебуває в певному шоці після низки масових виступів на вулицях найбільш економічно потужних країни ЄС – Франціїта Німеччини. На перший погляд здається, що ці виступи не можуть бути пов’язаними між собою, адже рушійною силою їх є діаметрально протилежні за політичними поглядами сили, а подекуди й просто маргінальні осередки як у Франції, так і у Німеччині.
У середині червня поточного року у ЗМІ поширилась інформація щодо початку масових заворушень, пов’язаних із «поліцейським свавіллям» на основі релігійно-національній нетерпимості. Каталізатором подій став інцидент, в результаті якого в передмісті Парижу 17-річного вихідця з північної Африки було застрелено поліцейським офіцером. Це викликало підпали автомобілів, сміттєвих контейнерів, автобусних зупинок, запуск феєрверків поблизу поліцейських відділків. Спецназ застосував сльозогінний газ, аби розігнати протестуючих, деякі з них будували барикади. Ситуація й без того була досить напруженою, адже напередодні пройшли протести проти пенсійної реформи, що переросли у сутички з поліцією.
Під час п’ятої протестної ночі поліція заарештувала понад 700 осіб.
А вже у липні протести проходили в Марселі, Лілі, Страсбурзі та Нанті. Згодом хвилювання у Франції пішли на спад, проте перекинулись на Бельгію та фіксувались у швейцарській Лозані, де були затримані декілька чоловік від 15 до 17 років з португальським, сомалійським, боснійським, швейцарським, грузинським та сербським громадянством, а також 24-річного швейцарця. Маніфестанти виступали з підтримкою безладів у сусідній Франції.
Характерно, що акти масової непокори не забули використати у пропагандистському вереску рαшиcτські ЗМІ. Вони не жаліючи емоцій розповідали, що у Франції майже почалася громадянська війна. При цьому, «журналісти» отримали рекомендації порівнювати ситуацію у Франції з заколотом пригожина, підкреслюючи, що ось росія «зуміла справитися з кризою».
Кремль насолоджувався подіями, що відбувалися у Франції, та намагався використати їх для переключення уваги на «чужий провал», як-то кажуть, «нема в світі більше щастя, ніж заліт в сусідній часті».
Про французькі протести говорили багато та постійно. У репортажі ріа «новості» журналістка говорила,
що Франція «потрапила у яму, викопану для росії», та заявила, що «ніхто не може навести порядок та забезпечити безпеку»(саме росіяни наразі звинувачують кремль, котрий дав пройти «вагнерівцям» майже до самої москви). «Правда.ру» також присвятила публікацію Франції, заявивши про «расову нетерпимість у країні». Слід відмітити активне цитування французьких політиків з сумнівною репутацією, таких, як Ерік Земмур, з метою дискредитації уряду Франції на фоні протестів.
Словосполучення «громадянська війна», яким паризькі безпорядки називають у рф, напевно, живо відгукується в головах росіян після невдалого заколоту пригожина. Воно дозволяє роспропаганді просувати один із головних наративів, що начебто з Європейським союзом «покінчено», а хаос у Франції – це «лише початок жахів краху ліберального капіталізму».
У той же час партія «Національне об’єднання» Марін Ле Пен використовує акції масової непокори для залучення нових прихильників. «Навести порядок у Франції» – таке гасло в одному з електронних листів, спрямованому на залучення нових членів, яке ілюструється фотографією поліцейських у захисних обладунках,
що крокують через дим.
Повідомлення партії є частиною плану Ле Пен та її союзників, аби отримати вигоду від кризи, атакуючи уряд Емануєля Макрона та продемонструвати свою давню жорстку політику стосовно злочинності та міграції.
Схоже, ця тактика спрацьовує: опитування громадської думки, проведене 30 червня, показало, що реакцію Ле Пен на кризу підтримують більше, ніж будь-кого іншого політика (39%), за нею слідує міністр внутрішніх справ Жеральд Дерманен та сам Макрон (33%).
Тим часом, найбільше програли лідер крайніх лівих Жан – Люк Меланшон та політик від «зелених» Марін Тондел’є, які звинувачували поліцію у системному расизмі та закликали до більш жорсткого контролю застосування зброї.
Важко сказати, чи приведуть ці початкові реакції до постійної зміни в громадській думці, багато буде залежати наскільки довго затягнеться повстання.
Ле Пен була не єдиним правим політиком у Європі, що намагалась отримати зиск із акцій непокори.
В Італії ультраправий політик та давній союзник Ле Пен Маттео Сальвіні поклав вину за безлад «на роки слабкості по відношенню до ісламської радикалізації передмість,
де домінує злочинність».
Справа у тому, що тривале (понад сімнадцять років за Мітерана) керування країною соціалістами призвело до того, що акцент соціальної політики змістився у напрямку захисту найбільш незахищених верств населення, а саме вихідців із колишніх колоній французької імперії. Вони мали певний пріоритет перед іншими заявниками в отриманні спочатку посвідки на проживання, а потім громадянства. Колишня метрополія, згідно з доктриною соціалістів, мала виправити ситуацію шляхом справедливої соціальної політики, тобто надати притулок, соціальне житло, освіту та можливість надбати достойну професію. З цією метою щорічно асигнувались значні кошти, що спрямовувались на будівництво житла у передмісті, освіту, а також значні виплати матерям, які доглядають дітей.
В якийсь момент щось пішло не так, а саме, новоприбулі не поспішали адаптуватися до нових умов, тобто вивчати мову, навчатися, отримувати професію. Характерною особливістю Франції у сфері соціальної роботи стало те, що держава не контактувала безпосередньо з новоприбулим, а, свого роду, делегувала це на когось із представників того чи іншого земляцтва,
які вже вивчили мову, орієнтувалися в навколишньому середовищі, адже мігранти жили уособлено, закрито. Слід зазначити, що ті хто прибував до метрополії – це вихідці з країн Магрибу та країн Західного узбережжя Атлантичного океану, де домінує іслам. Тож прибувши до Франції, мігранти потрапляли до незрозумілого культурного та мовного середовища. Низький загальноосвітній рівень не давав можливості отримати гарно оплачувану кваліфіковану роботу, а спонукав до занять, котрими займались їх діди, батьки та численні родичі – дрібною торгівлею, або незаконними оборудками наркотичних засобів.
Неадаптованість до нових умов, їх незнання та нерозуміння процесів, що відбуваються навколо, не сприяло до вибудовування комунікацій із зовнішнім світом. Усі ці фактори створили передумови до поступової маргіналізації мігрантів та створення криміногенних районів, де в основному проживали вихідці з мусульманських країн. Це стало соціальною базою для початкування та розвитку релігійного екстремізму, основою якого стали мігранти з арабських країн, які не змогли інтегрувати в соціально-культурний простір Французької Республіки.
Використовуючи ідеї радикального Ісламу, вони створили екстремістські терористичні організації, котрі намагаються підірвати державу з середини.
У той же час, серед численних прихильників ісламських екстремістів, всіляких ультраправих та лівих під прикриттям різноманітних бізнесових та гуманітарних структур, діє гу (гру) гш зс рф. Воно вміло, через мережу своїх платних інформаторів, до яких відносяться лідери екстремістських угруповань, здійснює нагнітання, загострення, маніпулювання та нацьковування мігрантів такорінного населення. Колишнє радянське гру гш зс срср мало потужні оперативні позиції серед національно-визвольного руху Близького Сходу. Військові лідери арабських країн проходили вишкіл на чисельних базах підготовки в Середній Азії та Криму, а подекуди й академіях срср. Тому не дивно, що наразі військова розвідка ерефії має потужні зв’язки та позиції серед керівництва та активних бойовиків ІДІЛ, котрі мають вплив серед французьких ісламістів, адже багато хто із колишніх садатівських вояків навчались у цих академіях. Щодо Франції, то спецслужби рф не полишали своєї діяльності навіть у найважчі часи,
після падіння срср, адаптуючись до нових умов, в інтересах зростаючих апетитів новоявлених російських нуворишів – путінських олігархів, злочинних по своїй суті.
Не дивно, що очільник Головного управління внутрішньої безпеки (ГУВБ) Ніколя Лернер заявив, що серед представників ультраправих сил суттєво виріс рівень насильства, а також залякування. Досить часто залякуванню піддається місцева влада, наприклад, мери. З його слів, мова йде про загрозливі тенденції, котрі фіксує внутрішня розвідка з весни 2023 року.
Нещодавно повідомлялось про напади на мерів комун Сен-Бревен-ле-Пен та Каллак з боку ультраправих. Крім того, родина мера Л’аі-ле-Роз постраждала підчас останніх безладів.
Внутрішньою розвідкою фіксуються дії певної частини ультраправих, які застосовувались ними підчас пенсійної кризи 2017 року, коли спостерігалась суттєва активізація структур, пов’язаних з гу (гру) гш зс рф. Починаючи з 2017 року ГУВБ попередило біля 10 терактів, котрі планували здійснити ультраправі. Наразі ж контррозвідка відстежує понад 2000 осіб, що сповідують зазначену ідеологію.
Також Лернер наголосив,
що як і раніше, загроза радикального ісламізму залишається для Франції актуальною, хоча, якщо поточну ситуацію порівнювати з ситуацією 5-7 річної давнини, то загроза дещо знизилась. Проте, не дивлячись на певне зниження ризиків, співробітники поліції та спецслужб подбали про можливу евакуації членів своїх родин за кордон.
Звичайно, не слід завищувати можливості та спроможність спецслужб рф глобально псувати життя простим французам, але вміло пристосовуватись до тих чи інших заворушень з метою вирішення своїх поточних подій, пов’язаних з пригожинським заколотом, чи дрібне, а по-можливості, заподіяння суттєвих втрат іміджу уряду Макрона для створення та просування позитивного образу своїх поплічників із «Національного фронту», цілком реально.
Хто знає, можливо саме знання щодо активної участі гу (гру) гш зс рф у масових заворушеннях, спонукало Макрона на небачену до цих пір поставку французького озброєння Україні після Вільнюського саміту НАТО?!
Секція «Дельта» групи Інформаційний Спротив
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter а також на наш канал в Telegram Разом до Перемоги!
Сообщение Мігранти на службі кремля: як спецслужби рф використовують заворушення в країнах ЄС появились сначала на Iнформацiйний спротив.
