У сучасному вирі подій ми часто забуваємо про тих, хто вибудовував фундамент нашого сьогодення. Рядки «Старики лаштуються на вихід» стали справжнім маніфестом вдячності поколінню, яке передає нам у спадок не матеріальні статки, а «золото душевне». Редакція Субота Онлайн публікує цей зворушливий твір, що закликає до милосердя та делікатності у стосунках із найстаршими членами наших родин.
СТАРИКИ ГОТУЮТЬСЯ...
Переживши все: і щастя, й лихо,
Відробивши вахту на землі,
Старики лаштуються на вихід,
Як у вирій дальній - журавлі.
Їм відомо: з вирію отого
Вже не повернутися назад,
Через те і не беруть нічого
Із собою в сивий зорепад.
Залишають нам усе: нетлінну
Честь свою і совісні серця,
Золото душевне і країну,
Вистраждану ними до кінця.
Все уже обдумали до краю,
Що у них збулось чи не змогло.
Старики у спадок залишають
Найдорожче, що у них було.
Залишають без надриву, тихо
Весь тягар прожитих літ земних.
Старики лаштуються на вихід...
Не пораньте на прощання їх!
м. Житомир, Василь Головецький
