15 років тому думка створити у Бердичеві осередок рукопашників осяяла Віктора Азізова. Це сьогодні «Віктор» – відомий у місті клуб, а Азізов – його президент, а тоді, у 2000-му, починали зі звичайної секції.
Віктор Азізов, президент клубу рукопашного бою «Віктор», вчитель фізвиховання Терехівської ЗОШ: «Я працював в органах внутрішніх справ на посаді інструктора з бойової та службової підготовки. Виступав за збірні Донецької, а потім Житомирської областей. Я був рукопашником, і одного дня в обласній Асоціації рукопашного бою вирішили створити секцію саме у Бердичеві. Згодом із набранням досвіду вона перетворилася на клуб.»
Із самого початку він збирав навколо себе дітвору абсолютно різного віку – від зовсім маленьких першачків і до хлопців та дівчат більш зрілих, розповідає Віктор Азізов. Потраплянню до його секції, а згодом – клубу могло завадити лише одне – стан здоров’я. Рукопашний бій потребує неабиякого фізичного навантаження, зауважує президент «Віктора», тому час від часу доводилося відмовляти бажаючим пізнати цей вид єдиноборств. Скільки було відмов тренер не рахував,
зате підняв мало не всі списки вихованців за 15 років: виявляється, через клуб пройшли близько 2,5 тисяч дітей та юнацтва. Ну а щодо здобутків, то були і здобутки.
Віктор Азізов, президент клубу рукопашного бою «Віктор», вчитель фізвиховання Терехівської ЗОШ: «У нас є чемпіони України, є призери та чемпіони міжнародних турнірів, є навіть чемпіон світу та Кубку світу, є, звісно, чемпіони області, а також всеукраїнських турнірів. Як би там не було, ми прославляли місто Бердичів: багато учасників міжнародних турнірів – Росія, Білорусь, Молдова, Придністров’я – не чули про таке місто. Але дізналися. Ми і сьогодні спілкуємося – телефоном, через Інтернет.»
Так вони і живуть, продовжує Віктор Азізов: одні приходять, аби, не витримавши навантажень (а рукопашний бій, окрім фізики вимагає й постійного «ввімкнення» мозку), зійти з дистанції, інші втримуються на ній, розвиваються, зростають, радують себе, тренера та батьків черговими успіхами. До речі, чимало з його випускників каже президент «Віктора», після шкіл обрали роботу у правоохоронних органах.
Віктор Азізов, президент клубу рукопашного бою «Віктор»,
вчитель фізвиховання Терехівської ЗОШ: «Дуже багато моїх вихованців ідуть працювати до органів ВС, СБУ, прокуратури, намагаються вступати до юридичних вишів. Ми зустрічаємося з ними, спілкуємося, вони дякують за навчання у клубові. Це допомогло їм у навчанні: у вишах є заняття з рукопашного бою, і їх одразу призначали помічниками тренерів.»
Турніри, влаштовані у «Вікторі», часто судять колишні їхні учасники – випускники клубу. Колись одним із тих, хто добряче давав прочухана суперникам на подібних змаганнях, був Дмитро Поперечний. До клубу, певною мірою, хлопця привела існуюча мода на бойові мистецтва. Рукопашний бій, каже, це те, що треба справжньому чоловікові: він і здоров’я додає, і вміння дієво захищатися.
Дмитро Поперечний, вихованець клубу рукопашного бою «Віктор»: «Вступив я до клубу у 2004-му році: тоді саме бойові секції були популярними, і одного разу мама мені запропонувала піти на рукопашний бій до Віктора Октамовича. Вирішив спробувати, і вже через 3 роки показав себе на всеукраїнських змаганнях… Взагалі тренування багато чого дали мені у житті,
а тренер був для мене, як другий батько. Він вчив, як поводити себе у певних ситуаціях, і своїм досвідом та успіхами я завдячую саме своєму тренерові.»
Приходить момент – і людина мусить зламати страх у собі, діляться вихованці «Віктора», без цього вміння у рукопашному бою робити немає чого. Як, в принципі, і у звичайному житті. У деяких з учнів Віктора Азізова стаж занять цим видом єдиноборств перевищує 10 років. Їм можна вірити.
Едуард Садовський, вихованець клубу рукопашного бою «Віктор»: «Займаюся я у клубові з 2002-го року. Дякую Віктору Октамовичу, що навчив мене розуміти багато речей. Я багато чого переламав у собі, за що теж дякую тренерові. Добре, що він проводить ось такі турніри: хотілося, аби до них долучалася молодь. Що рукопашний бій – то моє, я зрозумів, потрапивши на чемпіонат області у 2005-му. Багато пропозицій було йти на бокс, на карате, але я не захотів. Увійшов у колію, сподобалося, тренер став, як батько.»
Є у клубу і досягнення, і на брак бажаючих потрапити до нього Віктор Азізов не скаржиться. От би іще коштів на поїздки шукати не доводилося – настрій би у день ювілею взагалі райдужним був.
Віктор Азізов, президент клубу рукопашного бою «Віктор», вчитель фізвиховання Терехівської ЗОШ: «Хотілося б, аби було фінансування, але зрозуміло, що зараз в Україні важке становище. Велика вдячність батькам моїх вихованців, які допомагають у поїздках на змагання. Ніколи не відкажуть у допомозі народний депутат України О. Ревега, швейна фабрика, пивзавод, інші підприємці. Стараємося їздити, куди ближче, аби витрати були менші.»
У день ювілею клубу президент констатує: його задум 15-річної давнини відбувся. Головне те, що він має змогу знайомити дітей з рукопашним боєм і спортом взагалі. Це, переконаний, неодмінно стане тим у нагоді в майбутньому.
за матеріалами: ВІК
