Давня дискусія про те, чи потрібно "оптимізувати" мережу загальноосвітніх шкіл, не вщухає - незважаючи на всі наші революції, зміну влад й навіть бойові дії на сході країни. Для одних збереження шкіл, навіть малокомплектних, - це необхідна умова подальшого розвитку українського села. А для інших - маленькі школи - це бюджетний тягар і чинник низької якості освіти. Нещодавно до редакції газети "Сільське життя" звернулися мешканці села Дубовець Березівської сільської ради з проханням допомогти їм відстояти право на існування школи І ступеня у їхньому населеному пункті. За роз'ясненням даної ситуації наша редакція звернулася до начальника відділу освіти Житомирської райдержадміністрації Вікторії Каменчук. - Починаючи з 2012 року, у зв'язку з оптимізацією використання коштів та доступом до якісної освіти, у нашому районі було закрито 5 шкіл: Старошиєцька, Двірецька, Коднянська, Покостівська та Туровецька. Усі діти були влаштовані до найближчих навчальних закладів, а вчителі забезпечені роботою, ніхто не залишився без працевлаштування, - говорить Вікторія Вікторівна.
- На найближчій сесії Житомирської районної ради 17 червня розглядатиметься питання про закриття ще 5 шкіл району: Дубовецька, Березинська, Сонячненська та Слобода-Селецька - всі І ступеню, а також Заможненська І-ІІ ступенів. У зв'язку з тим, що там навчається мало дітей, і задля економії коштів на утримання школи. Щоб дізнатися, яке ставлення громадськості до закриття освітніх закладів у їхніх селах, ми звернулися до директорів цих шкіл, сільських голів та громади. Справжню хвилю обурення викликала новина про закриття Дубовецької школи. Батьки дітей та громада вирішили відстоювати школу. Ось, що розповіла Олена Храпчук, одна з активістів села, дитина якої навчається у цій школі: -Коли я дізналася про плани відділу освіти винести на розгляд депутатів районної ради рішення про закриття Дубовецької загальноосвітньої школи на найближчій сесії, то була обурена і здивована. У нашій школі навчається достатня кількість дітей, на наступний рік вже теж чимало записалося до 1 класу. Щороку ми і ремонти робимо своїми силами, і відгукуємося на усі прохання колективу школи допомогти.
Наші люди дуже дружні і готові допомагати. Чому треба закривати цю школу? - обурюється Олена Храпчук. - Ми написали колективне звернення на ім'я голови Житомирської районної ради, голови Житомирської райдержадміністрації, начальника відділу освіти, зібрали 30 підписів батьків та жителів села, де звернулися з проханням допомогти зберегти Дубовецьку школу. Взяли ці документи і поїхали на прийом. Начальник відділу освіти Каменчук навіть не запросила нас до кабінету. Розмова була у неприємному тоні, якось не по-людськи, навіть слова не давала вставити. Пані Каменчук зазначила, що вже все вирішено і ми нічого не доб'ємося. На наше прохання зареєструвати звернення, вона відповіла, що немає секретаря, щоб ми просто поклали цю "писанину", а вони колись там розберуться. Ми так перенервували, це ж наші діти, нам воно болить, а їм - ні. Як можна шестирічну дитину, яка увесь час була з батьками, будити о 6 ранку, а потім відправляти у забитий людьми рейсовий автобус для поїздки в іншу школу, і переживати, щоб з нею нічого не трапилося? Або ще краще, відправляти малечу взимку ще затемна йти пішки 5 км,
навіть у негоду. Та що це за нелюди там сидять? Затрати на нашу школу мінімальні, а дітей найбільше. Ми з односельчанами написали листа до Міністерства освіти. Одним словом, ми це так не залишимо, а будемо стукати в усі двері, поки не відчинять! Директор Дубовецької загальноосвітньої школи І ступенів Людмила Занько: -Я вважаю, що в кожному селі повинна бути хоча б така маленька школа. А тим більше, в нашому. Досить того, що в нашому селі дитсадка немає, а тепер ще і школу хочуть закрити, - говорить Людмила Михайлівна. - У школі всі класи повні, навчається 26 дітей. Як можна вчинити таке з дітками? Моя думка така, що саме батьки та громада села повинні вирішувати питання, де повинна навчатися їхня дитина, а не влада. А, в першу чергу, повинні враховуватися інтереси самої дитини, чи буде зручно і доцільно відвідувати їй іншу школу. У нашому випадку, діти переходять в основному до Черемошненської школи. Але це ж треба щоранку прокидатися о шостій годині, навіть раніше, щоб одягнутися, поїсти і вийти на автобус, який приїжджає в село близько сьомої, і за будь-якої погоди їхати в інше село.
Така ж ситуація зі школою й у селі Березина Глибочицької сільської ради. Більшість людей категорично проти закриття місцевого навчального закладу. Адже школа завжди вважалася одним з осередків сільського життя, допоки вона функціонує, доти село живе і розвивається. - Днями ми отримали розпорядження голови Житомирської РДА, в якому йшлося про закриття Березинської загальноосвітньої школи І ступеня. Ми були у розпачі. Якомога швидше зберемо батьківські збори, на яких вирішимо спільно, чи потрібна школа саме нам, а не владі, - розповіла директор Березинської школи Валентина Марчук. - Зараз у нас навчається 13 учнів, на наступний рік записалося вже 5. А нас хочуть закрити. Найближча школа - у селі Глибочиця. Щоб до неї дістатися, треба шестирічній дитині щоразу двічі на день переходити швидкісну і вкрай небезпечну Київську трасу, оскільки наше село розташоване на іншому боці. Як так можна? З нашої сторони і зі сторонни Глибочицького сільського голови Сергія Сокальського, а також депутатського складу сільради, ставлення до закриття школи вкрай негативне,
ми вважаємо це недоцільним. Тому усіма силами будемо відстоювати свою школу. Глибочицький сільський голова Сергій Сокальський: -Моя думка така: закриття Березинської школи є недоречним, ми з громадою будемо боротися за школу, будемо робити все, щоб її зберегти - однозначно! Тим більше, що на даний час ми проводимо роботи для відкриття дошкільного навчального закладу на базі школи, і вже згодом плануємо його відкрити. У наших задумах є ще напрацювання для збереження школи, але не хочеться наперед говорити. Але те, що боротимемося - це без варіантів. У Заможному теж не в захваті від новини про припинення дії місцевого освітнього закладу. Директор Заможненської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Оксана Весельська: -Думки наших батьків щодо закриття школи - неоднозначні. Вони вважають, що у цьому є свої "за" і "проти". Тому ми найближчими днями збираємо батьківські збори і вирішуватимемо, чи варто відстоювати функціонування школи. Всього у школі налічується 17 учнів. Педагогічний колектив, звісно, проти закриття. Це ж і наші робочі місця. Голова Заможненської сільської ради Петро Нагорнюк вважає,
що дитина шести років ще не готова для того, щоб самостійно добиратися до іншої школи. -І батькам, і дітям важко буде, коли ліквідують місцеву школу, - зазначив Петро Борисович. - Треба буде переводити дітей до іншої школи, зокрема, Василівської. А це для першокласників досить далекий шлях. І батьки будуть переживати за своє чадо. З приводу закриття Слобода-Селецької школи І ступеня, то тут думки розділяються. Частина громади мають позитивне налаштування, іншій - не подобаються такі рішення про припинення функціонування даного навчального закладу. Директор школи Наталія Гуцалюк вважає, що школа для села багато що значить. Її закривати не можна. У батьків думки розходяться, так само, як і у сільського голови Юрія Матвійчука. -Моя думка - двозначна. У школі зараз навчається 8 дітей, наступного року там буде 6, а у перший клас ніхто не записався. Персонал закладу налічує 5 чоловік разом з техпрацівниками, - говорить Юрій Вікторович. - Жоден з батьків із питанням про закриття навчального закладу ні до мене особисто, ні до сільської ради не звертався. Тому чи потрібна громаді ця школа?
Враження складається не на користь закладу. Але кожному селу потрібна школа, адже вона не гальмує розвиток села, а навпаки - розвиває. Без неї воно може занепасти. Якщо все ж таки ліквідується Слобода-Селецький освітній заклад, то приміщення перейде на баланс сільської ради, і ми зможемо зробити тут дитячий садок. Що є теж непогано для села. Отож, ліквідовувати чи не ліквідовувати ці п'ять шкіл, вирішить Житомирська районна рада на сесії. Шкода, що саме влада вирішує, де і як вчитися дітям, не враховуючи потреби та інтереси громади сіл та, насамперед, самих дітей. Чи справді влада піклується про добробут громадян, закриваючи тим самим навчальні заклади і знищуючи в селі бодай якусь надію на світле майбутнє, чи у черговий раз хоче провернути свої оборудки? Питання для нас риторичне. Складається враження, що на сьогодні стоїть завдання зробити так, щоб витіснити людей із села, щоб можна було за безцінь забрати землю, тим більше, що у такому ласому місці, як Житомирський район. Це, мабуть, і є головною причиною закриття малокомплектних шкіл. А те, що страждають від цього діти - мало кого,
крім батьків, це цікавить. Все ж, будемо вірити у краще, що громадам вдасться відстояти свої позиції. Шкода, що саме з цього починає свою роботу на посаді голови Житомирської РДА нещодавно призначений Порошенком А.Михайлов, оскільки це свідчить, що у нього відсутня програма кардинальної зміни ситуації з перспективним розвитком населених пунктів нашого району. Світлана ПІВНІЧНА Місцева громада у Дубовці три роки тому відстояла свою школу від спроби закриття «командою професіоналів» Кулика. Чи вдасться їй це зробити й при нинішній владі, яка тримається лише за рахунок закордонних кредитів, і однією з умов отримання яких і є закриття таких шкіл, як Дубовецька? В усякому разі, громада налаштована рішуче. Валерій Івановський: «Школа у селі Слобода-Селець, де розміщується й бібліотека, - це центр громадського та духовного життя цього населеного пункту. Її закриття - останній крок до його занепаду. Замість того, щоб підвищити економічну спроможність громад, результатом чого стало б покращення демографічного стану, збільшення кількості закладів освіти, культури, покращення якості медичних послуг на селі, нинішня влада, як і всі попередні, чітко виконує завдання Заходу щодо знищення українського села, як суттєвого конкурента в аграрній галузі. І завдання громадськості - не допустити цього».
