Іноді доля підносить подарунки, коли їх зовсім не чекаєш. Мне пощастило познайомитися з людиною, зустріч з якою – вже дар. Із перших хвилин спілкування виникло відчуття легкості і тепла. В розмові з такою товариською та відкритою жінкою, як Світлана Павлівна Дєвєтьярова, забуваєш про час…
Вона родом із Луганщини, виросла в Киргизії, а мешкає в Бердичеві. У гірській країні в Середній Азії закінчила фізико-математичну школу, а згодом отримала дві вищі освіти: в сфері енергетики (як батько) і громадського харчування. У Киргізії почала працювати, вийшла заміж за Леоніда Миколайлвича Дєвєтьярова, там же у 1991-му народився і син Павло, у майбутньому – програміст із вищою освітою.
Етапи трудового шляху: мрії та реальність
Понад 20 років тому, у 1995-му, сім’я Дєвєтьярових переїхала на Україну, до Бердичева, де проживали їх рідні. Подружжя не чекало милості від фортуни – вони стали відразу працювати і за всі справи бралися разом. Світлана Павлівна згадує, як довгий час була заготівельником худоби на Козятинському, Житомирському та Бердичівському м’ясокомбінатах. Спочатку доводилося досить непросто на новому місці проживання.
Але світ не без добрих людей! Дєвєтьярови подружилися з сім’ями Нехворовських та Орентів: так випало, що сусідили з їх родичами. «Олександр Миколайович Нехворовський, – розповідає Світлана Дєвєтьярова, – людина, яка з готовністю підтримає у важкі хвилини. Він – приклад справжнього друга, котрий будь-коли протягне руку допомоги». Поступово долалися труднощі, були пройдені різні випробування, життя налагоджувалося…
Як будь-яка жінка, Світлана Павлівна завжди з особливим трепетом ставилася до гарного і якісного посуду. Не одне десятиріччя в Бердичеві існував магазин «Коростенський фарфор», знаний та шанований мешканцями міста, особливо – численними господинями, незалежно від віку. У 2001-му році Світлана Дєвєтьярова стала його власницею. І до цього часу вона вдячна своїй попередниці й тезці – Світлані Костянтинівні Юрківській, красиву та ставну жінку з симпатією іменує «кришталевою дамою»: «Спочатку я була звичайною покупницею. А потім під час розмови вона ненароком запропонувала мені викупити акції Коростенського заводу. Подумала і погодилася. У спадок залишився згуртований колектив,
який чудово справлявся зі своїми обов’язками». Теперішні співробітники поважають свого діяльного та непосидючого керівника. Продавець Людмила Миколаївна Орент, колега і подруга Світлани Павлівни Дєвєтьярової, називає її чудовою людиною: «Доброзичлива і дуже порядна, чесна та відкрита, не вміє лукавити. Завжди прийде на допомогу, підтримає та розрадить у скрутну хвилину, поділиться і радістю. Одним словом, Людина з великої літери, таких рідко зустрінеш…» «Сильна особистість, – наголошує старший продавець магазину «Посуд» Наталія Михайлівна Орент, – у неї все під контролем. Як кажуть, тримає руку на пульсі. Знаючий фахівець, мудрий порадник і толерантна, душевна людина. Прямолінійна та відверта».
«Кухня – святе місце», – кажуть справжні господині. І вони цілком мають рацію, адже тут проходить більша частина часу сім'ї. І це не просто приміщення, в якому готують їжу, а місце, де за обіднім столом у теплій атмосфері збирається родина. Тут має бути затишно, приємно і красиво. Хочеться, щоб смачна їжа готувалася й подавалася у чудовому посуді. Власниця магазинів «Посуд»,
що на площі Соборній та по вулиці 30-річчя Перемоги, прагне, аби сервізи, тарілки, чашки, вази, сковороди, каструлі та інші незамінні аксесуари для кухні були не лише гарними, а й якісними: «У нас широкий асортимент. У продажу є те, що відповідає платіжній спроможності покупців. І все користується попитом». Так, посуд є саме тим необхідним, без чого неможливо ні приготування, ні вживання їжі. А симпатичний до того ж радує око і піднімає апетит!
І посуд красивий, і їжа смачна...
Смачна їжа в гарному посуді – це закономірно! Коли Світлана Дєвєтьярова
була зовсім юною, вона мріяла навчатися в кулінарному училищі й працювати на плавбазі кухарем. У свій час отримала професійну освіту у відповідній школі в Киргізії. А вже згодом, закінчивши інститут, стала інженером-технологом громадського харчування. На початку 80-х років трудилася кухарем у ресторані в м. Фрунзе (нині Бішкек), потім – технологом у робітничій їдальні на кордоні з Китаєм. Отже, досвіду їй не займати!
Проживаючи в Бердичеві, у 2005-му році вона придбала приміщення для кафе у районі консервного заводу.
Раніше на першому поверсі двоповерхівки розташовувалася робітнича їдальня. Після ремонту тут все змінилося, і в затишній атмосфері оновленого закладу стали влаштовувати святкові зустрічі, весілля, а також – поминальні обіди. Кажуть, Світлана Павлівна приголомшливо смачно готує і дасть фору багатьом професіоналам цієї справи. У будь-яку традиційну страву внесе родзинку – і вона вийде такою, що пальчики оближеш! Знає і європейську, і східну кухню. З-під її рук виходять дивовижні свинячі реберця, ароматний плов, соковиті манти, чудовий бешбармак та інша смакота.
З оптимізмом по життю
– Посмішка – це показник успіху. Чи допомагає Вам оптимізм у житті?
– Успіхи молодих років нагадують про те, що ще можна чимало зробити. Якщо раніше були досягнення, то чому б їм не бути нині?
– Що для Вас є важливим у спілкуванні з людьми?
– Вміння слухати співрозмовника і самого себе. Слухати й чути. Це – головне.
Світлана Павлівна не любить зайвих слів, але якщо говорить, то від душі: щиро й тепло про своїх працівників – «мої дівчата», з повагою про чоловіка-однодумця – «ми з ним – єдине ціле»,
по-філософськи – про оточуючих:
– Людина насамперед повинна поважати себе, свої вчинки і пишатися собою та власними справами.
– Про що Ви мрієте?
– Мрії і бажання – звичайні: бути красивою та коханою.
Світлана Павлівна – захоплена людина, з якою цікаво спілкуватися, вміє підтримати будь-яку розмову, від неї просто віє позитивом! На дозвіллі багато читає, віддаючи перевагу публіцистиці та пізнавальній літературі. «Люблю повправляти свій мозок, – зізнається жінка, – пошукати відповідь на незрозуміле питання, покопатися в першоджерелах». Щодо кіно, то воліє дивитися документальні і науково-популярні фільми. Друзі та знайомі цінують і люблять Світлану Дєвєтьярову за товариськість та комунікабельність. Природа наділила її рідкісним даром – почуттям гумору. Жінка – прекрасний співрозмовник і слухач та душа компанії. Вміє створити радісну й невимушену атмосферу: якщо треба – циганський табір організує, а хочете – влаштує веселощі з рядженими чи захопить усіх колядуванням або просто від душі поспіває… У неї в крові талант щось придумати експромтом, на ходу вигадати оригінальне привітання чи запропонувати нову ідею.
Здається, варто поселити її у пустелі – Світлана Павлівна і там не розгубиться, ухитриться зробити оазис! Вона з тих, що й на небі облаштують свій світ!
Є люди,котрі якось непомітно й просто притягують до себе: словом, поглядом, добротою і внутрішньою енергетикою. Створюють навколо таку ауру та особливу атмосферу, куди знову і знову хочеться зануритися…
До зустрічі, Світлано Павлівно! І нехай День Вашого народження буде сповнений тепла й світла, щирих посмішок і дивовижних миттєвостей життя, цікавих та надихаючих ідей, а також успіхів і радості!
Вона іде – і квітне світ навколо,
І сяють очі – чарівні віконця,
Усміхнена, душевна, ясночола –
Чудова жінка з іменем від сонця…
Хай кожний день Ваш буде ясний, добрий,
Проміння гріє лагідне обличчя,
І буде світлим Ваш життєвий обрій,
І зазирне весна в святковий січень…
