Можливо, комусь важко буде в таке повірити (ну, хіба що, для людей, котрі намагаються бачити в інших лише хороше), а комусь ні, але це реалії теперішнього життя. Часом здається, що нині важко вже чимось здивувати, проте деякі вчинки дійсно шокують і звикнути до цього важко, та і, чесно кажучи, не дуже то і хочеться до такого звикати.
Те, що побачили ми в повідомленні, надісланому нам в групу «РІО-Бердичів» однієї із соціальних мереж, шокувало не на жарт. Хоча, по правді, спочатку закрадалася думка, що хтось вирішив пожартувати, скинувши фото, яке до Бердичева не має ніякого відношення. На фото – звичайна свиняча печінка, проте прикраси на ній аж зовсім незвичайні. Всипаний клубками чогось, на перший погляд, незрозумілого продукт мав зовсім неприємний вигляд, а під фото кричущий текст «Опублікуйте, будь ласка, у своєму виданні. Мені в павільйоні продали печінку з яйцями глистів…».
Оговтуємося від шоку, хоча розуміємо, що стан людини, котра це присилала, набагато гірший, ніж наше враження. Починаємо списуватися з адресантом. Дівчина погоджується зустрітись та розповісти,
як все було, і просить допомогти. Причому на меті у цієї людини у відчаї зовсім не помста і галасливі розбірки, а елементарне прохання донести до уваги бердичівлян цю ситуацію, щоб на такий гачок не попався хтось іще.
Ситуація розвивалася таким чином. Жителька села Хажин, як і всі, готувалася до святкування Різдва. Як і більшість людей, вирішила напередодні свята приготувати щось смачне для святкового столу. Зазвичай, як зазначила потерпіла (іншими словами тут і не скажеш), даний продукт купує вкрай рідко, а тут вирішила побалувати себе та родину. Пішла в павільйон центрального ринку Бердичева за покупкою. Придбала м’ясний продукт за два дні до свята. Вже у день Святої вечері взялася за приготування. Каже, що якби не перевернула цю печінку на іншу сторону, то одразу і не побачила б, а тут такий «подаруночок»! Легенько придавила наявний пухирець, а звідти… - глисти.
І гидко, і бридко… Спакувала злощасну печінку з «чужорідними тілами» назад в пакет, готувати ж то одразу перехотілося, і вже через два дні вирушила за поясненнями на місце «злочину», бо у свята там все рівно нікого не було.
Далі розповідь дівчини була схожа на заплутаний сюжет якогось фільму. Чоловіка, який продав зіпсований товар, на місці, звичайно ж, не виявилося. Попрямувала до лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, що знаходиться в приміщенні павільйону. Дана організація в обов’язковому порядку перевіряє перед викладанням на прилавки весь асортимент товару, привезений і принесений продавцями. Працівник лабораторії горе-жінці дала звичайні пояснення, мовляв, чоловік їм цю печінку на огляд не показував, а сказав, що вона була «не ахті» і тому не взяв з собою. Дівчина ще в більшому шоці. Як так? На прилавку продукт з глистами, який просто «втюхали» людині, а його ніхто не бачив і не перевіряв? Потім експерт відрізала той кусок, де спокійно проживали «квартиранти» і сказала, що продукт можна вживати.
«…..????», - у дівчини взагалі мову відняло. Їсти ж вона, зрозуміло, її не стала, проте викидати не поспішила. Як розповіла нашому журналісту, після цього ще двічі ходила у павільйон, щоб зловити недобросовісного продавця, та тут і сліду його не було. Дізналася лише ім’я і те,
що торгує тут він не перший раз, а з певною періодичністю.
В третій раз з дівчиною до павільйон направився і журналіст, аби отримати хоч якісь пояснення, що з цією ситуацією вони збираються робити, бо лишати це все плити за течією – не найкращий варіант. Не дарма кажуть, що «Бог любить трійцю», бо цього разу продавець таки в павільйоні був і, як ні в чому не бувало, спокійно продавав свій товар. Працівник лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи провела до нього. Претензій чи відмазок з боку винуватця не було. Лише слова вибачення і повернення грошей покупцеві. Проте на цьому не зупиняємось і вимагаємо від чоловіка пояснень такого вчинку. Діалог заплутаний і дивує з кожним словом:
- Навіщо ви принесли зіпсований продукт на ринок і продали його?
- Мені його дали ті, хто займається колінням свиней. Я не бачив.
- Як ви могли цього не бачити, якщо тут неозброєним оком видно яйця глистів?
- Ну, так, видно….
- Нащо ж ви його такий клали на прилавок?
- Це не я викладав. Тут ще інші люди працюють. Вона була підвішена на гачку і я не бачив.
- Покупець стверджує, що печінка була на прилавку і ви звідти її взяли зважувати.
- Ну, так…
- Ви бачили, що вона зіпсована і продали?
- Ну, продав… Ну, вже наприкінці торгівлі, після обіду…
- Ви не показували її на огляді з іншим м’ясом, сказали, що не взяли сьогодні її з собою, а потім продали людині. Цеповинно було готуватися для дитини. Як так можна? Це ненормально!
- Не нормально… Ну, що ж зробиш… Ну продав… Я вибачаюсь.
Ось і всі слова. Витягнути бодай якесь нормальне пояснення цьому ненормальному вчинку з продавця не вийшло. Бурмотіння, вибачення і більше нічого. Дивуєшся з кожним разом все більше і більше. Отримати хоча б роз’яснення від людини, що має досвід у даній сфері пішли до тієї ж лабораторії. Жінка, приємна у спілкуванні, пояснила чітко. Перед продажом на спеціальні прилавки викладається весь товар, що його будуть продавати. Простіше кажучи, ціла свиня у розрізаних на частини вигляді. Якщо серед усіх органів немає лише одного, в даному випадку печінки, то підозр не виникає, бо напередодні свята продавець міг її залишити для себе, щоб приготувати. Тут же чоловік сказав, що печінку просто не взяв. Решта товару була нормальної якості,
його перевірили. Де він тримав/ховав цей продукт і коли він його виклав на прилавок – не ясно. Дана служба – цене поліція, і обшукувати продавців не може.
Ми спитали, чи будуть вжиті якісь заходи до продавця. Жінка запевнила, що відтепер цей чоловік у них буде під пильною увагою. Сам він, виявляється, не місцевий, а з сусіднього Козятинського району. Приїздить торгувати нечасто, але тепер його перевірятимуть ретельніше. Щодо покарання, то йому можуть виписати штраф, і це точно зроблять, бо якщо же до справи долучилася і місцева преса, то покарати потрібно. Та тішитись особливо немає чим, бо 51 гривня штрафу навряд чи особливо вдарить по кишені продавця. Постає лише логічне запитання: чи варта була та печінка вартістю в 49 гривень таких проблем? Та чоловік, з погляду на все це, особливо то і не переймається. Звісно, це залишається на його совісті. І маємо надію, що ця таки совість наступного разу не дозволить двічі наступити на ті ж граблі. А для усіх інших продавців нехай це буде уроком, як не потрібно робити.
Що ж до самої печінки, то тут експерт, яка має і досвід, і відповідну освіту, пояснила, що такі «чужорідні тіла» живуть в оболонці і їхнє розмірене життя на весь продукт не впливає, тому уражену ділянку зрізають, а решту можна вживати в їжу. Та тут вже все залежить від людини, захоче вона після цього її їсти чи ні. Потерпіла ж тепер довго не купуватиме і не вживатиме цей вид продукції, бо навіть нормальна хороша печінка після цієї неприємної ситуації викликає у неї глибоке відчуття огиду.
