Прогулюючись Михайлівською, більшість з нас, напевне, і не уявляє, що ця вулиця з огляду на вік міста зовсім і не стара, бо «перевдягнулася» у сучасну архітектурну одежину якихось 130 років тому. Михайлівська вулиця виникла як сільська дорога у приміському поселенні старообрядців-пилипонів.
Європейського обличчя вулиця стала набувати у другій половині XIX ст. — на початку ХХ ст., коли на місці маленьких сільських будиночків колишнього поселення старообрядців розпочали суцільну рядову забудову 2-3-поверховими будинками. Ініціатором реконструкції центральної частини міста і, зокрема, забудови Михайлівської вулиці був тодішній Волинський губернатор Микола Петрович Синельников.
На розі Михайлівської і вул. Бориса Лятошинського у 1936 році шляховики, готуючи дорогу під асфальтне покриття, знайшли на глибині півтора метри непошкоджену дубову гать. Нею візники долали непрохідне болото, котре тягнулося вбік старого міста від берегів великого Хлугового озера. Його плесо на місці нинішнього Житнього ринку аж до початку XX ст. вабило любителів полювання на качок, а також майстрів з виготовлення кошиків із лози (хлуга). Немає вже давно ані озера, ані болота, які поступово висушили за проектом житомирського інженера Милова.
«У 1936 році вулиця Михайлівська була першою заасфальтованою вулицею в місті, після чого стала головною святковою вулицею міста, де відбувалися першотравневі та жовтневі демонстрації і паради. Мабуть, кінець 30-х років, початок сорокових ... – вулиця заасфальтована. Жодного дерева ще не має. Кожен будинок прекрасно проглядається», - зазначає у підписі під фото краєзнавець Анатолій Магаз.
Новини Житомира
