Може, хто ще не знає, що таку назву нині має колишнє професійно-технічне училище, яке розташоване на околиці Бердичева серед дубового лісу. Змінюються назви, змінюються спеціальності, за якими тут навчають, але не змінюються традиції навчального закладу, про які розповіла директор училища журналісту під час короткої екскурсії.
Зараз в навчальному закладі тиша, адже учні на канікули роз’їхались по домівках, та й викладачі і майстри теж роз’їхались, але не по морях і відпустках. Сьогодні в них чи не найвідповідальніша пора – підбір абітурієнтів на наступний навчальний рік. По Бердичеву, навколишніх селах і містечках, з підприємства до фермера, з школи до сільради, з хати в хату представники навчального закладу несуть в люди інформацію про своє училище та шукають майбутніх учнів.
Адже останні кілька років, в зв’язку з демографічною кризою початку тисячоліття, різко посилилась конкуренція за випускників другого ступеню освіти. За них борються школи, які хочуть сформувати десяті-одинадцяті класи, щоб не скоротили їх персонал, борються коледжі, які заключають угоди з ВУЗами на поставку їм студентів-напівфабрикатів,
борються професійні училища, яких численними реформами та експериментами поставили мало не на коліна.
Міські професійні училища останні роки ледве набирали собі учнів, бо не знали, на якому світі вони будуть. Їх фінансування спочатку передали на міський бюджет, який і без того тріщить по швах, потім до нього додали трохи грошенят з області, а потім знову все повернули «на круги своя».
На щастя, ці перипетії не торкнулись вищого професійного училища, яке формально знаходиться на території району, тому й фінансується, як і фінансувалось обласного бюджету. Можливо, саме тому, в минулому навчальному році кількість учнів, які тут навчалась, значно перевищувала кількість учнів будь-якого міського ПТУ.
Училище постійно розширює перелік атестованих спеціальностей, за якими можуть навчатись діти, і ось, буквально на минулому тижні, до цього довгого списку додалась ще одна – цукерниця.
Отже, на 2018 – 2019 навчальний рік училище запрошує на навчання за спеціальностями:
На базі 9 класів:
- тракторист-машиніст с/г виробництва (термін навчання – 3 роки);
- водій автотранспортних засобів (3 роки);
- слюсар з ремонту с/г машин та устаткування (3 роки);
- фермер 6 розряду (?!.);
- обліковець з реєстрації бухгалтерських даних (3 роки);
- касир торгівельного залу (3 роки);
- кухар 5 розряду (3,5 роки);
- офіціант 3 розряду (3,5 роки);
- пекар 2 розряду (3,5 роки).
На базі 11 класів:
- тракторист-машиніст с/г виробництва (термін навчання – 10 міс);
- водій автотранспортних засобів (10 міс);
- кухар 3 розряду (1,5 роки);
- кондитер 3 розряду (1,5 роки).
Серед переваг, які будуть мати майбутні абітурієнти, такі:
- вступ проходить без іспитів і ЗНО, лише за співбесідою;
- учням виплачується стипендія;
- по завершенню учні отримують повну середню освіту та професію;
- роки навчання зараховуються до трудового стажу;
- практика на підприємствах міста та на базах відпочинку;
- здешевлене харчування (обід – 12 грн);
- безкоштовне проживання в гуртожитку з усіма зручностями;
- цікаве позаурочне життя;
- і гарантоване працевлаштування!
Кого зацікавила ця інформація може звертатись за телефонами: 2-10-64 або 097-186-58-73.
В училищі створена новітня навчально-виробнича база для підготовки кухарів,
пекарів, кондитерів та офіціантів (див. фото), вони ж готують їжу для всіх інших своїх колег. Здешевити харчування вдається не лише за рахунок такої своєрідної робочої сили, але й за рахунок продукції, вирощеної на власних сільськогосподарських ділянках.
Сільськогосподарська техніка теж на ходу, за розповіддю директора, і саме за допомогою неї обробляються власні поля. Новизна, яка «кинулась в око», - це котельня на альтернативному паливі та чималий запас цього самого палива, заготовлений на опалювальний сезон. Виявляється, що училище вже кілька зим не платить кочегарам, не ламає собі голову, як купити газ чи дрова, а просто платить за поставлене тепло. За асигнування, які виділяють закладу на цей вид витрат, учні та викладачі почувають себе дуже комфортно взимку як в аудиторіях, так і в гуртожитку.
Я хотів трохи покритикувати директора за те, що їхні атестовані спеціальності «покоївка» та «черговий по поверху» навряд чи актуальні для нашої місцевості, але вона випередила і сказала, що в наступному році набору на такі професії не буде. І взагалі сказала, що саме тонке розуміння потреб ринку, швидка перебудова навчального процесу, орієнтація на потреби учнів - все це дозволяє їм впевнено дивитись в майбутнє.
P.S. Хоча, крім розвитку кулінарного напрямку, напевно, варто було б розширити і номенклатуру технічних спеціальностей, наприклад, слюсарем з ремонту легкових автомобілів. Думаю, що попит на таку професію теж тільки зростатиме.
