30 липня майстер із ковальської справи Сергій Козленко повідомиву соцмережах, що малинський костел Святої Анни відтепер вже має нові головні двері. На думку автора, саме такий їхній вигляд найбільше перегукується із історичним минулим найстарішого у Малині храму, - про це повідомляє, ІнфоМалин
«Ці двері – це не перша моя робота для цього костелу. Я вже робив для них люстру, ґрати на вікна, а також решітку для тамбору. Згодом до мене звернулись із проханням зробити головні двері. Я, звісно ж, погодився. У процесі роботи намагався дотримуватись вигляду храму кінця ХIХ століття, щоби не зіпсувати екстер’єр костелу. І створити враження, ніби ці двері робились у далекому минулому, а не тепер. Ідея цих дверей прийшла до мене одразу. Я, можна сказати, їх побачив», – розповів ІнфоМалин Сергій Козленко.
Малинський коваль радить усім, хто буватиме у храмі, чи проходитиме повз уважно розглянути візерунки на дверях костелу.
«Бачимо, що у «короні» дверей прописано дату заснування костелу – 1884. Десять променів, на яких зображені римські цифри, символізують десять Божих заповідей.
Дерево, зображене на титульній стороні дверей, символізує віру, життя. Загалом ця робота доволі складна, тому що я використовував полоси металу, а їх трохи важко кувати. Ну і сама система кріплення на метал теж досить непроста. На все витратив близько двох місяців», – зазначив коваль.
Сергій Козленко займається художнім куванням вже більше 15 років, із 2002-го. Розповідає, що раніше працював вдвох із братом. Якийсь час кував сам. Потім брати знову працювали вдвох, та недовго.
«Нещодавно брат виїхав на постійне місце проживання у Чехію. Тому, наразі я знову сам труджуся. Думаю, собі якось помічника знайти, учня так би мовити. Та знайти таку людину непросто, бо ковальство – це не бізнес, це стан душі. Це треба любити, відчувати. Одним словом, потрібно жити цим. Це дуже творча діяльність. Ідеї постійно крутяться в голові, і треба вміти їх правильно використати, щоб і собі вгодити, і людям», – запевняє Сергій Козленко.
Для своєї роботи Сергій Козленко зараз винаймає приміщення. Там у нього є все необхідне для кування. Принагідно зізнається, що прискіпливий як до своїх робіт, так і до речей, які виготовляють його колеги:«Зараз можна запросто придбати якісь готові ковані елементи. Та їх часто без смаку зліплюють між собою, і виходе щось таке дивне. Мені таке незрозуміле, бо я вкладаю у цю справу душу: кожен елемент продумую до деталей, кожна дрібничка для мене є важливою. А коли з’являється багато халтурних робіт, то це просто-на-просто знецінює авторські ковані речі».
Олена Петренко, ІнфоМалин
Новини Житомира
