Бойовий шлях військового лікаря Павла Антоновича Сухоставського почався у грізних сорокових роках минулого століття на Північно-Західному фронті.Пройшовши фронти Другої світової війни, він зустрів переможну весну 1945-го у Відні і продовжив службу в мирний час. У Бердичеві 35 років присвятив благородній справі – наданню медичної допомоги захисникам Вітчизни. Десятого грудня Почесний громадянин міста Бердичева зустрічає своє 99-річчя.
З дитинства був мрійником
Є на Луганщині невелике квітуче село Цілуйкове. Тут народився Павло Сухоставський, у цьому краї пройшли його дитинство та юність. Хлопець зроставу багатодітній селянській сім’ї, перші чотири роки навчався у Цілуйківській школі. Невелике село – його маленька Батьківщина, і спогади про рідні місця накочуються теплими хвилями… Колись вулиця дитинства була без імені, а в сучасному Цілуйкові зустрічаються поетичні назви: Вишнева, Відрадна, Лісова, Малинова, Садова й Степова… Згадуються педагоги, їх шанобливі взаємовідносини з учнями. Якось Павло власноруч зробив трактор із дерева і подарував школі, у ті роки мріяв проектувати кораблі і навіть не припускав,
що стане лікарем. А це рішення прийшло несподівано: випускником захворів на малярію, після диктанту з української мови його дуже трусило… Знайомий хірург поставив на ноги, ось тоді й з’явилося бажання стати лікарем. У 1938-му році, закінчивши 10 класів у сусідньому селі, вступив до Ростовського державного медичного інституту.
Невигадані історії зі спогадів військового лікаря
Мирне життя й навчання майбутнього лікаря перервала війна, і у вересні 1941-го Павло Сухоставський був призваний до лав армії та направлений у 2-й Московський державний медичний інститут. Військовий факультет вищого навчального закладу він закінчив, уже перебуваючи в Омську. Отримав звання військового лікаря ІІІ рангу і розпочав свій бойовий шлях у парашутно-десантному батальйоні у складі 8-ї (107-ї) гвардійської дивізії. У пам’яті – запеклі кровопролитні бої під Старою Руссою, що поглинули чимало життів… Воював на Північно-Західному та інших фронтах, на території Австрії і Німеччини...
Хто такі військові лікарі на фронті? Медична професія пов’язана з наданням допомоги, підтримкою і розумінням.
У військового лікаря – подвійна відповідальність за життя інших, він має володіти відмінними професійними знаннями і навичками, а також витримкою, стійкістю та здатністю працювати на межі фізичних можливостей. У фронтових умовах він нарівні з усіма несе службу і не може розслабитися ні на секунду, повинен швидко приймати рішення. Адже потрібно зробити все, щоб поранений вижив та при можливості знову повернувся в стрій. Більшість військових лікарів опинялися в таких обставинах, які далеко не кожні цивільні фахівці навіть можуть уявити… Ризикуючи своїм життям, вони виконують клятву Гіппократа і одночасно – свій обов'язок перед Батьківщиною…
На парадному кітелі ветерана – чимало бойових відзнак: ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня, багато медалей, серед яких – «За мужність», «За бойові заслуги, а також «За взяття Відня» та «За перемогу над Німеччиною». Вже у мирний час Пало Сухоставський був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Богдана Хмельницького і ювілейними медалями. Одна з найбільш пам’ятних відзнак – перша – медаль «За бойові заслуги»,
яку, розповідає ветеран, вручив генерал-майор Олександр Капітохін: «Десантники мужньо воювали під Старою Руссою. Безперервний бій із повною напругою сил тривав три доби, я приймав поранених, мало не падав з ніг…» Коли він приїздив до Києва і бачив у Національному музеї історії України у Другій світовій війні матеріали, присвячені шляху 107-ї дивізії, сльози виступали на очах… Серед документальних експонатів є Подяка, яку отримав Павло Сухоставський від командування.
Військовий лікар — це покликання, любов і відданість своїй справі
Після війни Павло Сухоставський продовжив службу в Управлінні кадрів повітряно-десантних військ. Закінчивши курси підвищення кваліфікації у 1949-му році, отримав призначення і був направлений до Бердичева на посаду начальника лазарету. Протягом п’яти років служив в гарнізонному госпіталі радянських військ у Німеччині... До Бердичева приїхав у червні 1960-го, звільнившись у запас. Працював лікарем, а потім – начальником медичної служби обласного госпіталю для інвалідів війни (1960-1983-й рр.). Разом зі справжніми професіоналами: Віктором Перевозчиковим,
Віктором Добровольським, Віктором Горенком та Іваном Пастухом – дарував колишнім фронтовикам (і рядовим, і генералам) турботу та увагу, полегшення й надію на одужання. Роки невтомної самовідданої праці, постійного самовдосконалення, прагнень та сподівань і врятовані життя… У 1974-му році Павло Сухоставський був нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я». У 1995-му лікар вийшов на заслужений відпочинок. А через 5 років, у 2010-му, йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Бердичева». «Павло Антонович – один із засновників Бердичівської міської організації ветеранів України, стояв біля витоків її створення, – розповідає голова організації Сергій Железняк. – Він довгий час очолював комісію з соціально-побутових питань та медичну комісію при міській раді ветеранів. Завжди йшов назустріч тим, хто звертався за допомогою. Виступав у трудових колективах, у навчальних закладах і розповідав про буремні подіїДругої світової війни. Його добре знала учнівська та студентська молодь. Перебуваючи у поважному віці, Павло Сухоставський залишається у лавах ветеранської організації.
І нині цікавиться всіма справами, телефонує, ділиться своїми думками, розпитує та жартує: «Які новини? Доповідайте!» Ветеран має велику домашню бібліотеку, читання художньої і публіцистичної літератури та періодичних видань завжди були улюбленим заняттям. Колись чоловік непогано малював і, будучи студентом у Ростові, підробляв, створюючи портрети політичних та громадських діячів.
Павло Антонович разом із дружиною, лікарем Галиною Кузьмівною, виховали двох синів – інженерів Сергія та Олексія. Ветеран – по-справжньому щаслива й багата людина, адже має шестеро онуків і восьмеро правнуків, підростає трирічна праправнучка Ксенія. Павло Антонович мріє, аби вони жили під ясним та мирним небом. Стопами діда пішла старша онука – Ольга Сухоставська, лікар акушер-гінеколог вищої категорії, яка працює у Бердичівській центральній міській лікарні. Не дивлячись на те, що зараз за станом здоров'я Павло Антонович рідко виходить з дому, він не впадає у відчай, посміхається й тримається молодцем! Зустріч та спілкування з бердичівлянином залишають у душі світлі враження…
Вітаємо нашого дорогого ветерана, Почесного громадянина міста Бердичева Павла Антоновича Сухоставського з Днем Збройних Сил України та Днем народження! Бажаємо цій дивовижній людині міцного здоров’я, добра й тепла, радісних днів та років. Від щирого серця зичимо радувати своїм оптимізмом дітей, онуків, правнуків та всіх нас і зустріти знаменний 100-річний ювілей!
Вікторія Кучерява
Використано фото веб-сайту «Мій Бердичів»
