Лише в кінці червня ми писали, що Бердичівський суд очікує омріяне поповнення суддів, а вже на минулому тижні двоє нових суддів приступили до своїх обов’язків. Вчора відбулась своєрідна прес-конференція, на якій голова Бердичівського суду Олександр Яковлєв познайомив місцевих журналістів з новими суддями.
Він коротко розповів, що проблема недостачі суддів постала ще у 2017 році, коли багато суддів отримали можливість вийти у відставку і скористались нею. Останнім часом у штаті замість 12 суддів було п’ять, але фактично правосуддя здійснювали лише четверо суддів. Внаслідок цього значно затягувались судові розгляди.
Адже згідно з нормативом суддя має розглядати 187 справ на рік, а у Бердичеві лише за півроку на чотирьох суддів припало у 2020-му 3500 справ, з яких 600 – кримінальних. Але нових суддів не будуть залучати до розгляду старих справ, а лише нових, які будуть їм надходити в результаті автоматичного розподілу.
Свої запитання до Олександра Яковлєва задали і журналісти:
- Коли приступить до судових розглядів суддя Щербак?
- Лише після рішення Вищої Ради Правосуддя,
але, на жаль, вона вже більше року не приймає таких рішень.
- Скільки в середньому слухаєте справ за день?
- Призначається щодня близько сорока справ, але фізично вдається розглянути максимум 25 – 30. Після відпустки в мене на день запланували аж 75 справ, але розглянути всі я теж не встиг. Тому справи переносяться, і їх розгляд затягується. Не допомагає навіть робота по вихідним, адже востаннє я не працював у вихідні ще в 2017 році.
- У Бердичеві мали створити окружний суд, що з цією реформою?
- Реформування мережі судів розпочали, але не закінчили. Поки що у Бердичеві працює міськрайонний суд, в інших містах свої районні суди. Як буде після появи нових, більших районів, поки що невідомо.
Ну, а далі слово надали новим суддям.
Людмила Миколаївна Хоцька розповіла про себе так: «Народилась в с. Тетерівка, Житомирського району, проживаю зараз в Житомирі. Навчалась в кооперативному технікумі, а після практики в судах вирішила пов’язати свою долю із судовою системою. Вищу освіту отримала в національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, працювала секретарем судових засідань,
помічником судді, начальником відділу та керівником апарату Корольовського суду в Житомирі. Але завжди мала бажання стати суддею. І з 2017 року почала проходити всі процедури, пов’язані із здобуттям такої посади.
5000 претендентів на суддівські посади почали тоді довгий марафон. Спочатку тест на знання української мови та законодавства, потім морально-психологічний відбір (на ньому відсіялось близько 700 претендентів), потім співбесіда з психологом (її не пройшли близько 70 осіб), спеціальна перевірка (дипломи, декларації тощо), зарахування і навчання в школі суддів (зазвичай 9 місяців, але для тих, хто працював помічником судді, лише 3 місяці), знову кваліфікаційний іспит. І всі ці процеси дуже затягнулись, бо були оскаржені в суді, довго розглядались, довго оцінювались роботи, і, врешті-решт, лише в цьому році стався розподіл вакансій і у липні – указ Президента про призначення.
- Ви самі вибрали собі місцем роботи Бердичів?
- Була можливість обирати 5 місць, але потрібно було ставити пріоритети. Бердичівський суд був у мене другим, адже я сподівалась на вакансію в Житомирі.
- Ви є продовжувачем юридичної династії?
- Ні. Мама працює в музеї, тато на водоканалі.
- Тиждень на роботі, які враження?
- Дуже гарний колектив, я працювала у Житомирі і маю з чим порівняти, все робиться дуже швидко та професійно.
- Чи було вже перше судове засідання?
- Так. Адміністративна відповідальність. Хлопець хуліганив, на суд прийшла його «група підтримки», але в кінці засідання його мама сказала мені: «Дякую». Це дуже приємно.
Тетяна Борисівна Большакова: «Приступила до роботи 7 серпня, тобто в цю п’ятницю. Дуже хвилювалась, але одразу поринула в роботу. Родом з Житомира, здобувала юридичну освіту в університеті імені Шевченка. З 2007 року в судовій системі, спочатку - спеціалістом у Житомирському апеляційному господарському суді, потім - помічником судді у Житомирському апеляційному адміністративному суді та у Касаційному адміністративному суді при Верховному суді України. Теж пройшла всі відбірні процедури, які дуже розтягнулись у часі, паралельно з основною роботою».
- Як вам Бердичів?
- Бердичів – це історична батьківщина мого чоловіка, тому я вперше тут побувала ще до весілля,
і дуже запам’ятала красу тоді ще не реконструйованого кляштору. І зараз дуже хочу його знову відвідати, але роботи одразу навалилось дуже багато.
- Яким повинен бути суддя?
- Справедливим. Неупередженим. І виносити законні рішення.
- Як ви ставитесь до того, що часто справи дуже затягуються у часі?
- Негативно. Адже людина хоче отримати законний результат тут і зараз. Довге затягування нівелює ефективність правосуддя.
І знову журналісти спрямували свої питання до голови суду Олександра Яковлєва.
- Чи вплинула епідемія коронавірусу на роботу суду?
- Практично, ні. Хіба що, менше стали ходити людей на судові засідання, і іноді це приводило до їх переносу.
- Які законодавчі зміни в роботі судів стались за останній рік, тобто за час роботи нового парламенту?
- Вступило в дію законодавство про адміністративний проступок, яке мало б пришвидшити розгляд простих справ. Але поки що жодної справи за спрощеною процедурою (максимум 5 діб на розгляд) в нашому суді ще не розглядалось. Потрібно, щоб прокурори, потерпілі, обвинувачені та їх адвокати всі разом зібрались, домовились про те, що претензій ні в кого немає, і дали своє погодження на спрощений розгляд, а такого ще в нас поки що не було.
- Чи мають судді свої пропозиції по зміні законодавства?
- Такі пропозиції мають всі юристи. Але, якщо раніше рішення пленуму суддів якось впливали на зміни в законодавстві, то нині і такої процедури немає. Їх можуть ініціювати лише народні депутати , Кабмін чи Президент.
- А наш народний депутат не приходив до суду і не питав, чим він може допомогти?
- Ні, не приходив і не питав.
На цьому журналісти подякували суддям та організатору цієї зустрічі, прес-секретарю Бердичівського суду Інні Плесній, та висловили побажання, щоб наш суд і надалі був таким же відкритим для преси.
