А організувала цю презентацію, як і видання цих книг, депутатка Житомирської обласної ради Людмила Кицак, за сприяння благодійного фонду свого брата, народного депутата Богдана Кицака.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
І навіть не одну презентацію, а цілий тур громадами Бердичівського району. Так, у вівторок гості були в Гришковецькій та Бердичівській бібліотеках, а далі планували ще відвідини Швайківської та Семенівської громад.
Небагато людей прийшли 18 жовтня по обіді до міської бібліотеки, але ті, котрі прийшли щиро раділи нагоді побути в колі культурних людей, послухати живих письменників та придбати книгу з автографом. Як повідомила на початку зустрічі Людмила Кицак, за домовленістю з авторами, всі кошти від продажу книг підуть на допомогу Збройним силам.
Першим вона представила слухачам свого наукового керівника по кандидатській дисертації, автора 350 наукових статей, 38 навчальних посібників, 23 монографій, 15 поетичних збірок та 11 прозових книг - професора Житомирського університету Петра Васильовича Білоуса.
Петро Васильович народився в селі Никонівка на Бердичівщині,
тож радий був саме землякам презентувати свій новий нарис «Росія – не Росія» у цьому турі.
Але, як виявилось, задум написати на подібну тему з’явився у літератора дуже давно, ще коли в Радянському Союзі він вивчав історію української літератури та шукав її витоки. Але написав лише в незалежній Україні, десь 20 років тому книгу приблизно на 100 сторінок під назвою «Зародження української літератури». Через десять років розвив цю тему до 400 сторінок, а нині знову її зменшив до розмірів невеликого нарису і кількадесят сторінок.
А якщо йти ще далі, то цю тему можна звести й до кількох рядків: Росія століттями крала в України все - і літературу, і історію, і культуру, і територію… Так, повне усвідомлення цих фактів до багатьох українців прийшло лише зараз, а для тих, хто ще сумнівається, прочитати нарис «Росія – не Росія» буде зовсім не зайвим.
Після такого історично-літературного виступу поліського академічного Метра, зовсім по-іншому сприймалась презентація іншого автора, але цим і було цікаве їх поєднання в одному турі.
Юрій Балюк більш знаний в нашому місті як освітянин та організатор літературних конкурсів «В городе Бердичеве»,
які щороку проходили з 2013 року по 2017, в своєму творчому доробку теж вже має чимало книг різних форматів та жанрів. А як розповів Юрій Васильович у презентаційному виступі, російсько-українська ворожнеча і стала однією з причин припинення проведення тих конкурсів.
Адже після відкриття імені автора твору, якому віддали перевагу більшість членів журі з різних міст України та закордону, виявилось, що це - москвичка. Тоді члени журі із західної України взагалі відмовились брати подальшу участь, а інші теж не могли допустити, що після 2014 року переможцем українського конкурсу стає росіянка, тож не присвоїли першої премії нікому і, врешті-решт, двомовний конкурс більше не проводився.
Про свою нову книгу «Серпокрильці» Юрій Балюк розповідав небагато, але я поки писав цю статтю її перегортав майже всю і переконався, що вона нічим не гірша за ті, що друкують великі видавництва та отримують перемоги у всеукраїнських літературних конкурсах. Пафосу в ній немає від слова «зовсім», лише суха, а часом навіть огидна проза життя, проза нашого сьогодення. І лише в кінці цієї буденщини є позитивний епізод,
коли головний герой разом з донькою рятують стрижів (по-іншому їх називають серпокрильцями) та маленьким вогником, що жевріє, вказуючи герою на справжній шлях, стає непоказний листок паперу під назвою Повістка.
Після прочитання останніх рядків книги, згадалась історія одного загиблого воїна нашої Бердичівщини, який в повсякденному житті був ніким, та серед військових побратимів неймовірно зріс духовно і фізично, став мислити інакше і діяти правильно, знайшов свій істинний шлях, але, на жаль, не довго по ньому йшов…
А повертаючись до презентації, після виступів та відповідей на запитання, всі присутні перейшли до найбільш приємної на таких заходах частини – взяти в руки новесенькі книги, отримати на них авторські дописи та очікувати зустрічі з їх героями. Кошти за книги клали до скриньки, а присутня на заході голова освітянської профспілки пообіцяла купити їх в кожен колектив.
Ось так, на фоні перебоїв з електроенергією, тривожних новин про ракети і дрони, у Бердичівській бібліотеці пройшла зустріч з творчими людьми, згадкою про яку залишаться нові придбання, що займуть чільне місце на книжковій полиці.
