Олег Атаманський – житомирянин. Він навчався в 17-й школі, автодорожньому коледжі та політехнічному університеті. До початку російської агресії Олег займався підприємницькою діяльністю.
"Олег був доброю та порядною людиною, завжди відгукувався на допомогу. Вічна йому пам'ять", – сказав товариш загиблого військового Максим.
"Він був дуже талановитою людиною. Його любили всі – це людина-душа. Дуже болісно, що сталася така трагедія. Вічна йому пам'ять", – згадує товариш загиблого військового Віктор.
Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, Олег разом із своїм рідним братом приєдналися до лав територіальної оборони, а пізніше вступили до Збройних Сил України.
"Вони були патріотичними та гарно вихованими дітьми. Обидва мають вищу освіту та працювали тут, у нашому рідному місті. Вони мають свої сім'ї", – каже подруга мами Олега Атаманського Тамара.
"Він щодня дзвонив мамі. Постійно питав про її здоров'я, як вона себе почуває. Він навіть не думав відмовитися від армії і залишатися вдома", – пригадує подруга мами Олега Атаманського Жанна.
У воїна залишилися дружина, донька і мати.
Поховали Олега Атаманського на Смолянському військовому кладовищі.
