Багатоповерхові паркінги є гаражами та у розумінні законодавства, яке застосовувалося до спірних правовідносин, не належать до автостоянок. Водночас норма Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», яка передбачає проведення оцінки впливу на довкілля у разі будівництва автостоянок площею не менш як один гектар і більш як на 100 паркомісць, стосується саме автостоянок відкритого типу.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду.
Спір стосувався законності дозволу на виконання будівельних робіт щодо комплексної житлової забудови.
Серед питань, які досліджували суди, було те, чи повинна була запланована діяльність проходити процедуру оцінки впливу на довкілля з огляду, зокрема, на значну кількість передбачених проектом машиномісць.
У проекті передбачалися тисячі машиномісць
Як установили суди, проект передбачав два багатоповерхових паркінги по 1800 машиномісць постійного зберігання кожен — загалом 3600 машиномісць.
За генеральним планом будівництва кількість постійних машиномісць становила 4836, а гостьових — 967.
У зв’язку з цим постало питання про застосування абзацу третього пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до цієї норми до другої категорії видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, належить, зокрема, будівництво або облаштування автостоянок на площі не менш як один гектар і більш як на 100 паркомісць.
Однак Верховний Суд звернув увагу: для застосування цієї норми необхідно визначити, про який саме об’єкт ідеться — автостоянку чи гараж (паркінг).
Автостоянка та гараж-паркінг — різні об’єкти
КАС ВС звернувся до ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів».
Відповідно до цих будівельних норм:
- автостоянка (парковка) — спеціально обладнаний відкритий майданчик для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів;
- гараж (паркінг) — будинок, будівля, споруда, частина будинку чи споруди або комплекс будинків і споруд із приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання автомобілів.
Отже, положення Закону про оцінку впливу на довкілля, яке стосується будівництва автостоянок, поширюється на парковки відкритого типу, а не на приміщення паркінгів-гаражів закритого або напівзакритого типу.
Верховний Суд окремо наголосив, що таке розмежування не є суто термінологічним.
Абзац третій пункту 10 частини третьої статті 3 Закону «Про оцінку впливу на довкілля» пов’язує обов’язковість ОВД саме з будівництвом автостоянки як відкритого майданчика, який одночасно відповідає двом критеріям:
- площа становить не менш як 1 гектар;
- місткість — понад 100 паркомісць.
У розглянутій справі не було встановлено, що передбачені проектною документацією машиномісця утворюють саме відкриту автостоянку, яка одночасно відповідає зазначеним критеріям.
Тому КАС ВС погодився з висновком про неможливість застосування цієї норми Закону про оцінку впливу на довкілля до багатоповерхових паркінгів,
передбачених проектом.
Чи означає це, що паркінги взагалі не потребують ОВД
Із постанови Верховного Суду не випливає висновок, що будь-яке будівництво, до складу якого входить багатоповерховий паркінг, за жодних умов не підлягає оцінці впливу на довкілля.
Суд розглядав питання застосування конкретної підстави, передбаченої абзацом третім пункту 10 частини третьої статті 3 Закону «Про оцінку впливу на довкілля», — будівництва або облаштування автостоянки площею не менш як один гектар і більш як на 100 паркомісць.
Саме щодо цієї підстави Верховний Суд встановив, що багатоповерховий гараж-паркінг не є відкритою автостоянкою.
Крім того, КАС ВС окремо зазначив, що обставини цієї справи не свідчили про необхідність формулювати окремий загальний висновок Верховного Суду поза їх межами.
Тому цю позицію необхідно застосовувати з урахуванням характеристик конкретного об’єкта, змісту проектної документації та законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин.
Що вирішив Верховний Суд
За результатами касаційного перегляду справи №826/9175/18 Верховний Суд дійшов висновку, що в установлених судами обставинах положення пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо автостоянок було застосовано правильно.
КАС ВС також наголосив, що скасування конкретного дозвільного акта можливе лише за умови доведення передбачених законом підстав для такого втручання належними та допустимими доказами.
У підсумку Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду, однак її кінцевий результат залишив без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
