На початку липня Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення за власним бажанням судді Деснянського районного суду м. Чернігова Людмили Володимирівни Самусь. Про це кадрове рішення офіційно повідомили 2 липня 2026 року.
Прізвище судді Самусь протягом останнього року неодноразово з’являлося у місцевих медіа. Саме вона розглядала справу, де фігурантами стали ветеран російсько-української війни, офіцер Першої окремої Сіверської танкової бригади Артем Панчик, та патрульний поліцейський Андрій Шванський.
У соцмережах лунали закиди, нібито суддя занадто суворо ставиться до ветерана. Проте такі звинувачення не мають підстав. Навпаки, Людмила Самусь продемонструвала зважений підхід: попри серйозність інкримінованої статті (ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України — «Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень»), вона пом’якшила запобіжний захід для Артема Панчика, відмовившись від цілодобового домашнього арешту, як того вимагала прокуратура. Крім того, суддя задовольнила клопотання захисту про повернення Панчику конфіскованого раніше автомобіля.
Відставка Людмили Самусь стала частиною ширшого кадрового процесу: разом із нею за власним бажанням залишили посади ще троє суддів — Володимир Воробйов (Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра), Валентина Данилюк (Волинський апеляційний суд) та Володимир Сопрун (Вінницький апеляційний суд).
Таким чином, рішення Вищої ради правосуддя не лише підсумувало професійну діяльність окремих суддів, а й стало знаковим моментом у кадровій історії української Феміди.
Для веб-видання bilahata.net підготував Сергій Вітер