Я з дому навіть ліжка, постільну білизну та посуд привіз. Нехай не нове, але ж все робоче і придатне. Як у нас кажуть — дарованому коню в зуби не дивляться. Одяг та інші необхідні речі всім районом збирали, продуктами знову ж таки односельці забезпечили. На роботу на ферму влаштували. Майже щодня навідувався, проблемами цікавився, допомагав чим міг. Усі в селі допомагали. А вони он як - не по-людськи. Наробили боргів й дременули...
І справді пан Валерій почувається, як біля розбитого корита. Адже досі він постійно і успішно турбувався про омолодження і перспективи села, заохочував молоді сім'ї переїздити в Авдіївку, щоб дітки були, щоб школу не закрили, щоб село процвітало молодим квітом. Так і цього разу - сам у районі просив, щоб направили переселенців з дітками.
От і отримав собі головний біль — братів близнюків Сергія та Романа Гатьянових з цивільними дружинами та трійко діток від немовлячого до шкільного віку. Всім селом - та що там селом - районом охопили увагою молоді родини переселенців з с. Фашівка Луганської області, навіть у районній газеті писали про них — хвалили та покладали надії.
- Старшеньку дівчинку всією громадою до школи на 1 вересня збирали. І одяг, і шкільне приладдя, і все необхідне у Маргарити було. Вчителі й діти дуже привітно ставились до цієї дитини, радо прийняли у свій колектив.- розповідає директор Авдіївської школи Володимир Масльонка.
Та мабуть щось таки пішло не так. Одного дня сільському голові зателефонував хтось із очевидців, що бачили, як молоді люди поспіхом завантажили речі в таксі і дременули з села. Правда один таки залишився. Сергій ще раніше покинув своїх і прибився до місцевої кралі, каже — закохався.
Так от разом зі спритними переселенцями накивали п'ятами і понад три тисячі боргів: що за опалення та електроенергію; що в магазин — за цигарки та продукти; а близько тисячі і самому Валерію Миколайовичу, адже жалів чоловік від душі цих людей, довіряв... От вам і розбите корито — ні сподівань, ні дітей, ні грошей ...
А по селу кажуть, що Сергія з роботи витурили — щось таки утнув там. Тож мабуть проблем у громаді завдяки прибульцям тільки додається. Днями, правда, повернувся в Авдіївку другий з близнюків - Роман, тож з'явилася надія, що брати хоч частину коштів повернуть... А може й інші надумають таки вернутися в село.
– Кажуть, що жінки з малечею прямували чи то в Білорусію, чи то в Харків. Гастролери - одним словом. Але ж діток жалко — підсумовує сільський голова. Зауважте — не грошей, а діток. Людяність. Вона або є, або її немає...
Наталія Коновалова
Куликівка.
