Багато наруг зазнала православна святиня села Бахмач, але щоразу, як Фенікс з попелу, відроджувалася то зі згарища, то з руїн. Свій відлік почала багато сторіч тому, перетерпіла на своєму довгому віку п’ять пожеж та руйнувань. Аби стати ближче до Небес, в останній день осені її позолочена маківка знову знеслася переможно у блакитну височінь.
Відбудований православний Храм на честь Архістратига Михаїла, освятив Архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент. Він же очолив і служіння першої Божественної літургії, а потім нагородив настоятеля Храму протоієрея Василя Гладиша високою богослужбовою нагородою - правом служіння Божественної літургії з вікритими Царськими Воротами до „Отче наш”.
Архієпископ подякував усім, хто долучився до богоугодної справи будівництва Храму і нагородив благодійників відповідними відзнаками.
У цей морозний день до Храму прибуло стільки прочан, що дивувались навіть старожили. Багатьох заохочувала можливість припасти до чудотворної Борзнянської ікони Божої Матері, перед якою Архіпастир разом з духовенством звершили молебень до Пресвятої Богородиці.
Дотик правиці Владики, який благославляв мирян, сповнюював їх Небесною благодаттю.
Лунали молитви і проповіді, палали свічки, огортав умиротворюючий аромат ладану – у тій атмосфері розчинилися, відлетіли кудись у далечінь усі буденні людські проблеми: і оскаженілі ціни, і галопуючі тарифи, і навіть впроваджений військовий стан. Господня благодать зійшла на паству разом з божественними піснеспівами.
Присутнє духовенство вознесло полум’яну молитву за мир в Україні. Прочани ж хто вголос, а хто пошепки вторили її слова.
Уже після завершення величного обряду освячення церкви підійшов до благочинного, настоятеля Спасо-Преображенського Храму у місті Бахмачі, отця Віктора.
- Це визначна подія у житті прочан не лише села Бахмач, а й усієї округи, всієї Української Православної Церкви. Дякувати Богові за промисел небесний на згуртованість громади, яка відбудувала цей красень – козацький храм – один з найдавніших на древній Бахмацькій землі.
Борис Бобришев
P.S. Дев’ять років тому при закладанні першого каменя у будівництво цієї Церкви, немов би випереджаючи події, склав цього вірша:
Аби до Бога було ближче,
Увись здіймаються хрести.
Господь чекає, що невдовзі
До нього в храм прийдеш і ти.
Не зловживай його терпінням,
Ходім до славних образів,-
Прийшла пора нам помолитись
І за бабусь, і за дідів.
Вони нам віру зберігали
У той жахливий лютий час,
Коли ікони вщент рубали
І всі церкви закрили враз.
Вони нас потайки хрестили,
Молили Господа й Святих,
Щоб діточок оборонили
І хліб насущний був у них.
Аби до Бога було ближче,
В блакить возносяться хрести,
Господь вдоволений сьогодні,
Бо в храм до нього йдеш і ти.
Червень 2009 року
