У Ічні вулиця носитиме ім’я оборонця Чернігова Сергія Гребенюка

Ім’я 37-річного Сергія Гребенюка, який загинув під час оборони Чернігова носитиме вулиця у Ічні. На ній він народився і виріс, а нині живуть батьки - Микола і Клавдія Гребенюки.

Про це пише газета «Трудова Слава».

Сергій Гребенюк навчався у місцевій гімназії. Тут його згадують як здібного та виваженого хлопця: дуже любив історію і правознавство. Відмінні знання з цих предметів допомогли вступити до Чернігівського державного інституту економіки управління за спеціальністю правознавство, бо він завжди хотів бути юристом. Далі – Київський національний університет внутрішніх справ. Працював на різних посадах: державним виконавцем у відділі ДВС м. Чернігова, спеціалістом загального відділу Чернігівської РДА, стажувався у приватного нотаріуса.

У 2010 році здав кваліфікаційний іспит на право займатися нотаріальною діяльністю. Спочатку працював завідувачем Ніжинської районної нотаріальної контори, а з 2015 року вів приватну практику. У 33 роки одружився. Цього року його Сину Олексіє виповнилося чотири рочки.

Вранці, у день повномасштабної агресії, Сергій зателефонував батькам,

що почалася війна. І сказав, що вони виїжджати нікуди не будуть. Лише родину вивіз до сестри Тетяни у Киянку. А сам із Романом, сестриним чоловіком, пішли у військкомат записуватися у добровольці. Із першого дня почалася його служба на посаді оперативного чергового командного пункту штабу військової частини А 7047. Він мав офіцерське звання молодшого лейтенанта, бо закінчив військову кафедру.

11 березня під час артилерійського обстрілу Чернігова ворог поцілив у командний пункт штабу. Внаслідок влучання загинуло двоє чоловік. Сергій отримав осколкове поранення із потраплянням у грудну клітку та серце. Його ще намагалися рятувати, але поранення було не сумісне із життям. Так він загинув.

Батьки не знали, що син у війську доти, доки не отримали трагічну звістку. Його мама Клавдія Гребенюк розповіла, що як телефонував, то говорив, що у них все добре, що вони у Киянці, а про те, що мобілізований, ніколи й словом не прохопився.

«Жалів нас. Такий він був завжди. Ніколи не лаявся. Спокійний, врівноважений. Любив в усьому порядок. Не у кожної жінки так все до ладу, як було у нього. Що він загинув нам з чоловіком сказали 12 березня. А 15 числа його поховали у Киянці. Скрізь були росіяни, то брат зятя із дочкою та невісткою з великим ризиком довезли його до села і поховали на місцевому кладовищі. Лише у травні ми змогли усі поїхали туди на могилу».

Друзі, колеги та побратими запам’ятали Сергія доброзичливим, товариським, завжди готовим до взаємодопомоги та вірним своєму слову:

«Чесний, щирий, надзвичайно добрий та чуйний, світла та порядна людина, завжди був відданий своїй справі. Був справжнім патріотом», – так відгукуються про Сергія Гребенюка побратими по службі, друзі та колеги.

Сергій дуже пишався своїм маленьким сином та мав багато планів на успішне та щасливе подальше мирне життя.

Фото: «Трудова Слава»