Машини застрягають вже через першу сотню метрів, звернувши на польову дорогу на Бирине.
"З дітьми вже нема, ми останні. До останнього терпіли, поки у ворота не дали й у хату. Добре, що нас вдома не було. Люди добрі сказали, тікайте — так, утекли", — розповідає переселенка Наталія.
У двох автівках – домашні речі та свійські тварини. Собаки, свині, птиця, кролі їдуть серед пожитків у фургонах.
На причепі, після семи годин дороги, тремтять корови.
Їхати полем потрібно понад п'ять кілометрів. Завантажені машини постійно застрягають і буксують. Тут зупинила кортеж непроїзна калюжа. Щоб її минути, шлях доводиться буквально пропилювати.
До села лишається 12 кілометрів. Позаду — сотня.
Через повінь шлях до Бириного збільшився на 60 кілометрів — Десна підтопила наплавні мости, вони тимчасово непроїзні, і об’їжджати довелось через сусідню Сумську область.
Польовими дорогами переселенців проводить староста Бириного з односельцем. Машини, що постійно в’язнуть у багнюці, виштовхують або гуртом, або однією машиною по черзі витягують іншу.
Поки в багнюці не зариваються колесами обидва автомобілі,
сівши на мости. Староста шукає трактор. Доки чекають, Володимир розказує, їхня Михальчина Слобода – центр старостату, через постійні російські тепер майже збезлюдніла.
"Хат 14 лишилось жилих, цілих. Та й то днями люди виїжджатимуть. Мамка виїжджає у понеділок, одна і друга сусідки – теж у понеділок. Там нікого не лишається, словом".
Саме в Бирине, каже чоловік, їдуть через те, що там є школа й дитсадок.
"А куди? Там же по Новгород-Сіверській трасі й до Новгорода-Сіверського ні шкіл, нічого нема".
Одна з корів не витримує дороги – падає. Господар двічі допомагає їй підвестися. На третій раз – корова уже не встає. Доводиться виводити з причепу і вести полем пішки.
Трактор приїжджає через годину. Виручило місцеве фермерське господарство. Тракторист з Бириного, як з’ясувалося, буде родині майбутнім сусідом.
Каже, дістатись тепер до Бириного можна тільки польовими дорогами, витягувати тут машини йому доводиться щовесни. Трактор з двома машинами на причепі наздоганяє Володимира з коровами. Корів знову завантажують. І так їдуть уже до самого села.
Жити переселенці будуть у хаті на дві кімнати.
У дворі літня кухня, хліви та інші прибудови, є город. Цей дім обійшовся переселенцям у 20 тисяч гривень.
"Хазяїн хотів сорок тисяч гривень, правда, поступився на десять, а вони сказали, що в них є тільки двадцять тисяч. Десять тисяч додав інвестор – ТОВ «Каштан», перекинув на картку і ще сказав, як будуть сім’ї з дітьми, я буду купляти хати", – говорить староста села Бирине Ганна Тупиця.
Нові господарі заїжджають і розвантажуються. Корів заводять у хлів. Двір наповнюється мішками з картоплею, зерном, клітками з птицею, кролями, поросятами і собаками.
Переїзд з одного села громади в інше, що тривав пів доби, закінчився.
Перевезли не все: у Михальчиній Слободі лишається частина майна, а у Новгороді-Сіверському чоловікові довелось залишити мінітрактор з причепом – дорогою поліція виписала йому штраф, каже Наталія.
"Мотоблок, косарки, до трактора всі причандали, повний причеп усілякого потрібного залізяччя. Його зупинили, що в нього нема прав, номерів нема – ми рік його як купили й офіційно не оформили. Дали штраф і сказали 6-го числа з’явитись на суд".
У Бириному переселенців з дітьми приймають охоче: нові односельці підготували і побілили для них хату, прибрали двір – допомагали з переїздом. Місцеві підприємства: лісництво, фермери, обіцяють допомогу з придбанням житла, матеріалами, роботою. Староста каже: селу потрібні люди працездатного віку, а школі, в якій зараз 25 учнів, щоб не закрили, критично потрібні діти.
"У нас, якби вони не приїхали, першого класу б не було, а так буде. Може, дай Боже, ще хтось приїде, у нас дуже багато порожніх будинків і, якщо є охочі, ми з задоволенням усім допоможемо, що в наших силах", – каже директорка Биринської школи Людмила Плахута.
Детальніше дивіться у сюжеті:
Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер
