Медійна ініціатива за права людини задокументувала 2441 випадок кримінального переслідування Росією українських військовополонених і цивільних. Понад 1700 із цих справ завершилися обвинувальними вироками. Українські правоохоронці кваліфікують дії російських суддів як воєнні злочини, а суди — продовжують притягати їх до відповідальності. За останні місяці нові підозри отримали четверо суддів РФ.
Постійний представник України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві Євгеній Цимбалюк називає масові засудження українців, як і катування, що їм передують, інструментом залякування та придушення опору. Водночас у новій доповіді ООН йдеться про численні випадки сексуального насильства щодо українців у полоні.
Нові підозри російським суддямРосійські суди масово виносять вироки українцям за сфабрикованими звинуваченнями — 20-ть та більше років позбавлення волі, а в окремих випадках навіть довічне ув’язнення. Міжнародне право забороняє судити військовополонених за участь у війні. Попри це, суд використовують як інструмент покарання та легалізації незаконного утримання.
Росія переслідує і цивільних — за волонтерство, проукраїнську позицію, донати, адміністрування телеграм-каналів чи нелояльність до окупації. Людей звинувачують у нібито “тероризмі”, “екстремізмі”, “шпигунстві” або “державній зраді”.
В Україні вже розглядають справи проти російських суддів, обвинувачених у незаконному засудженні українців. Цьогоріч у Києві оголосилиперший вирок — Сергію Образцову, який незаконно покарав полоненого військовослужбовця бригади спеціального призначення “Азов” НГУ Владислава Плахотніка 18-ма роками за ґратами.
За останні чотири місяці правоохоронці оголосили нові підозри чотирьом російським суддям. Серед них суддя Південного окружного військового суду РФ Тимур Машуков. За даними слідства, у серпні 2025 року він виніс вирок українському військовополоненому з “Азову” — 19 років за ґратами. Машуков, вважає слідство, фактично судив його за участь у міжнародному збройному конфлікті. Слідство додає: такі дії порушують Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими. Українського захисника не мали права переслідувати за участь у бойових діях проти держави-агресора.
Тимур Машуков, суддя Південного окружного військового суду РФ. Фото: Судді Росії У липні СБУ оголосилапідозру у воєнному злочині судді Південного окружного військового суду РФ Андрію Мінашкіну. Він, за даними слідства, 12 серпня 2024 року відправив на 19 років до в’язниці українського військовополоненого. Потерпілий служив в “Азові”, у травні 2022 року вийшов з території заводу “Азовсталь” у Маріуполі й потрапив у полон. Попри міжнародний імунітет, у липні 2024-го російське слідство порушило проти нього кримінальну справу за підозрою в участі у нібито “терористичній спільноті”.
Андрій Мінашкін, суддя Південного окружного військового суду РФ. Фото: Судді Росії У липні 2026-го оголосилипідозру й судді 2-го Західного окружного військового суду Москви Костянтину Репеті. Він, як встановило слідство, засудив українського військовополоненого до 16 років за гратами. Потерпілий — військовослужбовець 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. У жовтні 2024 року він потрапив до російського полону неподалік Ольгівки Курської області.
Згодом його запідозрили у вчиненні нібито “терористичного акту”. У квітні 2025-го справу передали на розгляд до суду, а вже у червні — суддя Репета оголосив вирок. 19 вересня 2025 року Апеляційний військовий суд РФ залишив рішення без змін.
Російський суддя Костянтин Репета. Фото: Цензор.Нет У вересні Національна поліція оголосилапідозру ще одному судді 2-го Західного окружного військового суду Москви Юрію Массіну. Він засудив шістьох українських військовополонених — до 16 та 16,5 років позбавлення волі. Українські оборонці служили у 25-му окремому штурмовому батальйоні “Рись” і брали участь у військовій операції у Курській області. Росіяни взяли їх у полон в районі села Веселе Глушковського району. Їм закидали вчинення нібито “терористичного акту за попередньою змовою”. Згодом апеляція підтвердила цей вирок.
Масові засудження — інструмент залякування Постійний представник України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві Євгеній Цимбалюк під час зустрічі з українським журналістами зазначив:
— Так звані російські “суди”, на жаль, відбуваються.
Масове засудження українців за сфабрикованими обвинуваченнями, за його словами, є інструментом залякування, придушення опору та спробою надати видимість законності системним репресіям на тимчасово окупованих територіях. Адже процеси відбуваються і щодо військовополонених, і щодо цивільних осіб.
— Для протидії цій практиці необхідно посилювати міжнародне документування таких випадків, забезпечувати їх системне висвітлення на майданчиках ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій, добиватися доступу міжнародних моніторингових і гуманітарних місії до незаконно утримуваних осіб, а також персоніфікувати відповідальних і використовувати наявні механізми санкцій та міжнародної кримінальної юстиції. Важливо, щоб кожен такий випадок не залишався окремою історією, а фіксувався як частина системної практики з відповідними міжнародними наслідками, — наголосив він у коментарі МІПЛ.
Євгеній Цимбалюк, Постійний представник України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві. Фото: Dean Calma / IAEA Євгеній Цимбалюк нагадав про цивільних Дмитра Шабанова, Максима Петрова та Вадима Голду,
які працювали зі Спеціальною моніторинговою місією Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Усіх трьох заарештували попри те, що вони мали при собі документи на підтвердження їхнього імунітету. Шабанова і Петрова у вересні 2022-го засудили до 13 років позбавлення волі нібито за “державну зраду”. Тоді як 57-річного Голду визнали винним у нібито “шпигунстві” і присудили йому 14 років за гратами. Це затримання викликало тривогу серед офіційних осіб ОБСЄ, західних країн та правозахисників.
— Їх росіяни забрали нібито за “шпигунство” на користь СБУ, вони також отримали великі терміни. Ми на звʼязку з їхніми родичами. Це теж кричущий випадок, я піднімав це питання перед Червоним Хрестом, щоб вони порушили тему на найвищому рівні. І це порушення міжнародного права та Женевських конвенцій! Який вихід? На жаль, лише те, що ми зараз бачимо — це обміни, — пояснив Цимбалюк.
За його словами, щотижня надходять запити від сімей, об’єднань та груп громадян України з проханням допомогти у пошуку інформації про рідних. Водночас важливо враховувати специфіку процедури індивідуальних повідомлень Комітету ООН з прав людини.
Такі звернення мають право подавати люди, які заявляють про порушення своїх прав, групи людей або їхні представники. Держава замість потерпілого цього зробити не може.
— Після отримання та реєстрації повідомлення Комітет, за умови згоди заявника на розкриття його особи, конфіденційно розглядає справу та може надсилати конфіденційні запити до держави-фігуранта справи, які не підлягають розголошенню. На етапі розгляду матеріали провадження та робочі документи конфіденційні, тому у відкритому доступі немає інформації про всі подані або зареєстровані звернення. Тож, користуючись відкритою базою ООН, можна дізнатися про певні справи, але кількість звернень встановити неможливо, — наголосив Цимбалюк.
Він додав, що практично всі, хто був у полоні, говорять про тортури. Росіяни катують людей струмом, імітують страти, бʼють та психологічно тиснуть. Одним із видів тортур є і сексуальне насильство.
Нова доповідь про випадки сексуального насильства Управління Верховного комісара ООН з прав людини у новій доповіді повідомилопро 1004 випадки сексуального насильства, вчиненого як у місцях тримання під вартою,
так і поза ними. Доповідь ґрунтується на висновках Моніторингової місії ООН з прав людини за період із 24 лютого 2022 до 31 липня 2026-го. У документі йдеться: насильство застосовувалося до цивільних і військовополонених як частина практики катувань, залякування та примусу.
У матеріалах зазначають: серед постраждалих 725 чоловіків, 151 жінка, 14 дівчат і двоє хлопчиків. Наймолодшій потерпілій — 4 роки, а найстарішій — 82.
“Застосування електричного струму до статевих органів за допомогою “тапіка” або електрошокера було поширеною формою сексуального насильства щодо українських військовополонених та утримуваного медичного персоналу: 155 осіб (27%) зазнали цієї форми насильства щонайменше один раз”, — вказують у доповіді.
Там також підкреслюють: Росія не вжила заходів, щоб запобігати сексуальному насильству, розслідувати наявні випадки чи притягати до відповідальності винуватців. Також РФ не співпрацювала з місією у цьому напрямі.
“Сексуальне насильство є серйозною складовою повномасштабного збройного нападу на Україну. Воно має негайно припинитися незалежно від того, хто його вчиняє. Однак з огляду на значну поширеність випадків, пов’язаних із діями її сил, РФ має вжити конкретних і помітних заходів для захисту цивільних і військовополонених від усіх форм катувань, зокрема сексуального насильства”, — заявив Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк.
Раніше у доповіді йшлося про страти 129 українськихвійськовополонених на початку перебування в полоні. Та про смерть 48 українських військовополонених через катування, ненадання медичної допомоги та нелюдські умови утримання.
Проєкт впроваджується за підтримки Федерального уряду Німеччини.
