Скам'янілі хребці, які понад 70 років вважалися залишками шерстистих мамонтів, насправді належали китам.
Археолог Отто Гайст виявив ці масивні кістки під час експедиції 1951 року у внутрішніх районах Аляски (давня Берингія). Через гігантські розміри знахідки вчений вирішив, що вони належать мамонту, і передав їх до Музею Півночі при Університеті Аляски.
Читайте також:
Часів палеоліту. На Київщині військові знайшли кістку мамонта, якій 25 тисяч років Лише нещодавно команда вчених під керівництвом біогеохіміка Меттью Вуллера провела радіовуглецевий аналіз окаменілостей.
Результати, опубліковані в Journal of Quaternary Science здивували дослідників: вік кісток склав усього 2000−3000 років. Оскільки мамонти на материку вимерли набагато раніше, це могло б стати сенсацією, якби не подальший аналіз стабільних ізотопів.
У кістках виявили високий вміст азоту-15 та вуглецю-13, характерний для морських екосистем. Згодом експерти виділили мітохондріальну ДНК, яка підтвердила, що це рештки північного тихоокеанського та малого смугастого китів.
Тепер перед науковцями постала нова загадка: як кістки двох океанічних гігантів опинилися у внутрішній частині Аляски, на відстані понад 400 кілометрів від найближчого узбережжя. Вчені розглядають кілька версій: малоімовірне запливання китів у річки, транспортування масивних кісток давніми людьми або банальна музейна плутанина в колекціях Гайста.
Попри те, що точну відповідь знайти важко, дослідження успішно закрило питання про існування «молодших» мамонтів у цьому регіоні.
Читайте також:
Архітектура льодовикового періоду. На території України будували споруди з кісток мамонтів 18 тис. років тому — археологи
