Про взаємини «великого Пу» та Америки ходить багато різних байок. Ми проглянули, як про Володимира Путіна пишуть незалежні американські журналісти-колумністи.
Що про Президента Росії думають у політичних кулуарах – читаємо у блогерів «TheWashingtonPost».
Зокрема блогер Девід Ігнатіус, який спеціалізується на Східній Європі та Азії, нещодавно побував на зустрічі Аспенської Стратегічної Групи, у яку входять політики, бізнесмени, журналісти й громадські діячі. На прикладі думок учасників групи, він проілюстрував, які настрої зараз панують у керівництві держави. Їх блогер виразив одним з жартів колишнього секретаря оборони Роберта Гейтса про дипломатію: «Собаку потрібно пестити й казати «хороший песик», поки іншою рукою намацуєш камінь». Серед основних меседжів зустрічі також фігурувало «Не здавайтеся Путіну, але не полишайте надій на Росію» (англійською мовою виходить гра слів «Don’tgiveintoPutin, butdon’tgiveuponRussia»).
«Як ми можемо утримати Путіна від подальшої агресії в Україні і в той же час тримати для нього «відкритими» лінії співпраці з ядерної безпеки,
проліферації та Ірану?» Ось як, за словами блогера, Нік Бернс, гарвардський професор і директор групи, пібив підсумок дискусії в повідомленні після конференції. Водночас Девід Ігнатіус зазначає, що навряд чи США направлять свої війська в Україну, але багато хто вважає мудрим надати допомогу Україні у вигляді зброї.
Адам Тейлор і Маша Гессен у своїх статтях розшифровують для американців термін «путінізм» як автократію з державним капіталізмом і контролем великих медіа-груп. Маша Гессен розглядає ефективну дію російської пропаганди на прикладі відмови Росії від європейських продуктів. «Державна пропагандистська машина наполегливо трудиться, щоб люди асоціювали труднощі, що постають перед країною, не зі спогадами про невдачу радянської економіки, а з боротьбою в Другій світовій війні. Вони повинні думати про свої втрати, як про героїчні жертви, принесені для військових потреб. Ця пропаганда, спираючись на багатство кінематографічних і літературних розповідей про славні «утримання» військового часу, цілком може виявитися успішною для більшості росіян», - резюмує авторка.
Делієл Дрезнер у своїй колонці розмірковує про санкції вже з боку Європи і приходить до висновку, що попри всі намагання Росія відчуватиме гострий дефіцит коштів, адже китайський та індійський банки не зможуть дати йому в довгостроковий кредит більйони доларів, як це робили європейські. До того ж те, що проти нього, всупереч своїм бізнес-інтересам, виступила Німеччина, свідчить про довготривалість міжнародного ігнорування Росії. «Якщо ці санкції збережуться, то Путін обійдеться фінансовій російській еліті у понад трильйон доларів, який він використав для проксі-війни, що не принесли йому нічого, крім ворожого, загартований у боях сусіда. Так, Путін на внутрішньому ринку зараз популярний, але навіть найкраща пропагандистська машина буде в змозі приховати той факт, що на сході України його довіра до себе вичерпана».
