Донецк

Родина з Донеччини, яка втратила приватну ферму, змогла відродити все з нуля на Полтавщині навіть з більшим масштабом

3 июл•ТСН

Родина Кіріченко у селі на Донеччині мала усе - житло, молочний бізнес, але війна ураз зруйнувала плани на майбутнє. Аби врятуватися - люди виїхали за понад 400 кілометрів від рідного дому і тепер змушені починати все з нуля. Знову відбудовують сироварню і відновлюють втрачене поголів’я худоби, йдеться в ТСН.

Родина Кіріченко на Полтавщині має вже величезне господарство, наприкінці квітня народилося найменші телятка. Раніше мешкали у селі на Донеччині неподалік Бахмута та Часового Яру. Літні матір, батько, троє рідних сестер - Олена, Олеся та Анастасія. Брат - у сусідньому місті. Усі сімейні і допомагали одне одному вести господарство. Лише корів, биків та телят - було понад двадцяти голів. “Варила сири, робила сметану, молоко на ринок возили, сироватку”, - розповідає господиня.

Та російські окупанти почали масовані обстріли. “Був обстріл села, целіндри такі великі летіли і один упав у піску, де наш Богданчик грався. Добре, що його там не було поруч, він з батьком пішов корів зустрічати”, - розповідає Олена.

Тож минулого червня велика родина виїхала на автівці та евакуаційному автобусі,

а майно, яке могли, перевезли вантажівкою. Залишивши 5 своїх хат, землю, роботу, молочний бізнес - все, що вдалося нажити за багато років. Худобу віддали місцевому фермеру на перетримку. Самі ж оселилися у селі на Полтавщині, хату їм запропонували під виплату. Спочатку у ній тулилися восьмеро дорослих та дев’ятеро дітей.

За кілька тижнів вирішили перевезти сюди і стадо, але фермер, якому доручили худобу, виявився недобросовісним. “Він просто здав їх на м’ясо вагітних. Із 26 голів - шість корів, бик і теличка залишились”, - розповідають господарі.

Худоба була в жахливому стані, евакуйовували їх спеціальною вантажівкою, понад 400 кілометрів долали 12 годин. Корови, кажуть, стресували через недогляд фермера та звуки обстрілів, надоїв майже не було. Крім своїх - вивезли ще восьмеро куплених в односельчанки корів, рейс обійшовся у 65 тисяч гривень, а їх було два. Частину грошей дали небайдужі.

Тепер родина загалом має чотирнадцять корів і бика, на Полтавщині народилися і тринадцятеро теляток. Усі живуть у нашвидкоруч збудованому сараї. На новому місці життя родині Кіріченко довелося починати з нуля і бізнес також.

За ґранти придбали обладнання, щоб знову варити кілька видів сирів, їх та іншу молочку продають, мають уже і постійних клієнтів. Частину продукції передають нашим воїнам.

Щодня переробляють зо двісті літрів молока і роблять копчені сири. Коптильню власноруч змайстрував Володимир - чоловік однієї із сестер. “В Інтернет залізли, подивились і все, тирса у мене грушова та сливова”, - каже чоловік.

Попри те, що на Полтавщині вже рік, за своїм рідним селом родина дуже сумує. Чи не найбільше серце щемить у матері - Тетяни Олександрівни, яка там прожила понад 30 років. Але планують лишиться на Полтавщині, щоб розвивати свій молочний бізнес. Уже навіть є місце для міні-ферми. “Тут ідеальне місце, бо тут поруч вигон. Плануємо його загородить, поставити електропастуха”, - розповідають фермери.

Та одразу ж після перемоги обов’язково відвідають рідні краї. Родина вірить, що така довгоочікувна поїздка уже не за горами.

Читайте також:

Юний барабанщик, щоб зібрати для свого тренера на прилад нічного бачення, влаштовує концерти до кривавих мозолів

Обов'язкова англійська мова в Україні: знання з декого почнуть вимагати вже за 2 роки, а комусь дозволять повчити - 4

На Харківщині зводять будинки із ящиків з-під російського БК: "матеріалів" більше, ніж достатньо

Ферма, Перемога, Червень

Читайте еще