Осушення торфовищ у минулому столітті зробило Україну вразливою до кліматичних і водних криз. У відповідь держава ініціює запровадження спеціального правового режиму для захисту цих земель.
Про це пишеЕколтава.
Торфовища займають лише 3% суходолу планети, однак акумулюють удвічі більше вуглецю, ніж усі ліси світу разом. В Україні масове осушення боліт у другій половині ХХ століття перетворило ці природні поглиначі вуглецю на потужне джерело викидів, що нині змушує державу переглядати підходи до управління такими землями.
Поки торфовище залишається вологим, воно надійно утримує вуглець у ґрунті. Висихання ж запускає зворотний процес – інтенсивні викиди парникових газів. Саме такий сценарій реалізувався в Україні у 1960–1980-х роках.
Українське Полісся історично було одним із найбільш заболочених регіонів Європи. Однак у радянський період ці землі вважалися «непродуктивними» з точки зору сільського господарства. Унаслідок цього держава розгорнула масштабну меліорацію, яка охопила Полісся та інші регіони країни.
Результатом стала втрата понад 60% природних боліт: близько 3,3 мільйона гектарів торфовищ було осушено. Сьогодні деградовані території замість поглинання вуглецю щороку викидають у атмосферу мільйони тонн парникових газів.
Наслідки меліорації відчутні й у водному балансі країни. Україна дедалі частіше стикається з масштабними торф’яними пожежами, які складно ліквідувати, а також із катастрофічним обмілінням малих річок.
За оцінками фахівців, понад 60% басейнів малих річок перебувають у незадовільному стані через зміну гідрологічного режиму та розораність заплав.
