Здавна виноград, який вирощують на території української Бессарабії славився своїм смаком та якістю. Однак цьогоріч морозна зима та холодна весняна погода зашкодили врожайності сонячної ягоди. Додали чималої шкоди і воєнні дії на півдні України.
Який він, врожай винограду неспокійного 2026 року, і які складнощі доводиться долати українським фермерам, аби виростити його, SEEDS розповіла відома виноградарка з Одещини Тетяна Шмаглюченко, засновниця та керівниця компанії «ВІН’С», що спеціалізується на виробництві столового винограду преміум якості. – Початок поточного року був дуже складний, зокрема, для виноградарів України, чи позначилось це на врожайності винограду?
– Щодо врожайності ситуація не дуже гарна. Місцями ми навіть 100 кілограмів з двох гектарів не зібрали, тому що виноград через погодні умови погано перезимував. Відповідно, що на пасинках там було по пару ягідок, але товарного врожаю не було. Однак є сорти, які показали врожайність, умовно, 5-7 тонн з гектара. В середньому врожайність цього року дуже невисока. Якщо порівняти з минулим, вона була нижчою на відсотків 20-30 від наших очікувань. Однією з причин додатково є зрідження насаджень. Ми ще не закінчили остаточні розрахунки, але попередньо маємо такі результати. Ми зібрали практично весь товарний врожай, залишилося небагато з того, що потім надійде на переробку.
– Чимало аграріїв скорочують площі насаджень і через посуху, і через війну. Чи не довелось вам йти на такі радикальні кроки?
– Поки що ми не розкорчовуємо виноградники, навпаки – ми намагаємося відновити те, що постраждало протягом останніх років. В 2022-2023 роках через наше близьке розташування до моря, а, можливо, через певні особливості бойових дій, наш виноград отримав дуже багато хімічних опіків, особливо сорт «Лівія», який я більше за все, мабуть, люблю.
Читайте також: Основою агросектору України стає малий та середній бізнес
Наразі ця лоза перебуває в стресі, або ж у стані відновлення. Прирости по лозі були 20-30 сантиметрів, а цього кардинально недостатньо для того, щоб живитися коренево, і по врожаю щось загалом виводити. Тому ми поступово намагаємося відновити все, що можливо. Є кущі, які загинули. Відповідно, доводиться підсаджувати, не завжди з вдалим результатом, але ми продовжуємо цю роботу.
Кілька разів над нами щось збивали, падали уламки дронів, було пошкоджено кущів 30-40, довелось перетягнути проволоку рядів на 40. Але влучань на території виноградника з великими вирвами, на щастя, не було. – Чи не додають зайвих проблем у роботі боєві дії?
– Зараз критичних проблем немає. Однак останні кілька років ми перестали сушити свою продукцію, тому що влітку у нас були проблеми з електропостачанням. Однак наразі ми в процесі відновлення, плануємо розширювати парк по сонячним панелям, акумуляторам. На нашому винограднику є свердловина, завдяки якій ми частково зрошуємо, не всі наші площі, але частково. Все обладнання для поливу працює від сонячних панелей, від автономної електростанції.
– Як щодо логістики? Наразі південь Одещини – це не та територія, куди потрапити просто та швидко. – Так, на жаль, складнощі з логістикою у нас є, для того, щоб потрапити на «велику землю», треба проїхати через транзитну територію в Маяках, а там є певні складнощі з мостом. Міст через Затоку не працює ще з 2022 року.
Але ми знаходимо можливості, багато чого доводиться перевозити особисто. Кілька наших працівників зараз в лавах ЗСУ. Через це з’явилась необхідність опановувати нові навички, які раніше, здавалося, ніколи не стануть у нагоді. – Чи вплинула важка логістика на вартість винограду? – Звичайно, вплинула. По бюджету є велика різниця, коли ти віддаєш звідси, з Бессарабії, якусь продукцію. Це стосується не тільки винограду, а і помідорів, і баштанних культур, і всього іншого. Або це вже продається «за мостами», з більш спрощеною логістикою. наприклад, ближче до Одеси.
Але ж не всі мають підстави і можливість для того, щоб перетнути транзитну територію. Є певні особливості, і всі фермери намагаються цю свою спроможність компенсувати якоюсь ціною.
– Чи можна сказати, що цього року виноград дорожчий, аніж минулого? – Для фермера окремі сорти дорожчі, але далеко не всі. Наприклад, рожеві з великою ягодою, вони трошки дорожчі, ніж минулого року, але не суттєво. Тобто ціна на виноград за рік практично не змінилася. Хоча подорожчало практично все: паливо, засоби захисту, добрива та інше. Можна сказати, що ціна залишилася практично такою ж, як минулого року, але прибуток зменшився.
Цього року все трохи стабільніше, тому намагаємося відновити проєкт по сушці. Зараз сушимо родзинки та пастилу. У колег-фермерів взяли трохи сливи, – вона дуже гарно проходить обробку в інфрачервоній сушарці. Продукція виходить гарною за смаком, і дуже добре зберігається.
У інших колег-фермерів ми взяли на переробку персики, щоб міксувати виноград з персиком щонайменше в пастилі. Це додатково до виноградно-сливової пастили. Мені здається, що за смаком таке поєднання навіть більш збалансоване, коли це не монопродукт, а мікс у певних пропорціях.
Неподалік від нас знаходиться село Удобне, яке вважають персиковою столицею України, там ростуть сотні гектарів персиків. Для переробки нам потрібні стиглі фрукти, які в межах сортування для свіжого ринку якраз не підходять. Такі плоди більш м’які, їх потрібно переробити найближчим часом, тому, що далеко вони не доїдуть. Ось так і виникла ця взаємна співпраця, вигідна і для них, і для нас.
Спочатку ми сушили пастилу та родзинки тільки для власних потреб, але зараз маємо намір спробувати робити це і для клієнтів. Відгуки від друзів та родичів були чудовими. Зараз ми розробляємо певні технологічні карти для того, щоб це була не лише пастила і родзинки, а й інші додаткові продукти. Наразі ще зарано про них говорити, все тільки в стадії експериментів.
Для покращення переробки ми додали певну кількість додаткових агрегатів, щоб отримати більш якісне пюре. Зараз займаємося налаштуванням вакуумного котла, для того, щоб мати можливість при низьких температурах термообробки зберігати пюре для подальшої переробки протягом зими, для того, щоб дати можливість працівникам отримати ще якусь зайнятість у міжсезоння. – Чи не плануєте ви окрім сушіння винограду організувати додаткову переробку врожаю? Можливо в планах вже є виробництво вина?
– Саме так, ми плануємо винну переробку, і цього року, можливо, будемо закладати невелику ділянку у кілька гектарів технічних сортів винограду. Ми отримали позитивне рішення по гранту ФАО. Це грантова програма з підтримки виноробів Одеської області. Ми плануємо посадити технічні сорти саме з допомогою цього гранту.
Але це проєкт розрахований більше на перспективу, щоб бути готовими до того часу коли до Бессарабії знову зможуть масово приїжджати туристи.
Людмила Калита, SEEDS
