Базова версія безпілотника «Оріона» має максимальну злітну масу приблизно 1150 кілограмів, розмах крил 16 метрів та експлуатаційну стелю приблизно 7 кілометрів. Тривалість польоту «Оріона» коливається від 24 до 30 годин. Він може нести до чотирьох керованих ракет на зовнішніх точках підвіски. Загальна вага переносимої зброї коливається від 200 до 250 кілограмів, залежно від конкретної моделі
Пов’язаний з Росією «Африканський корпус» активно використовує озброєні безпілотники «Оріон» у Малі. Формування використовує російські безпілотники для проведення розвідки та високоточних авіаударів по повстанських угрупованнях, таких як JNIM — Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслимін. Зокрема, російський безпілотник «Оріон» був помічений над Бамако, і кілька відео, які документують ці спостереження, були опубліковані у соціальних мережах. Якщо це підтвердиться, то свідчитиме про присутність одного з найпотужніших російських безпілотників, здатного завдавати кінетичних ударів безпосередньо над столицею Малі. Це вказує на те, що «Африканський корпус», наступник групи Вагнера,
підпорядкованої Міністерству оборони Росії, інтегрував «Оріон» у свою операційну систему в Сахелі. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на польське видання Strefa Obrony
Російський «Оріон» – це бойовий безпілотний літальний апарат (БПЛА) середньої висотності з великою тривалістю польоту (MALE). Він був розроблений групою «Кронштадт» за програмою, що фінансується Міністерством оборони Росії. Програма розпочалася у 2011 році, а перший політ апарату відбувся у 2016 році.
Базова версія «Оріона» має максимальну злітну масу приблизно 1150 кілограмів, розмах крил 16 метрів та експлуатаційну стелю приблизно 7 кілометрів. Залежно від джерела та конфігурації, оцінки виробника та української розвідки вказують на те, що тривалість польоту «Оріона» коливається від 24 до 30 годин. Це дозволяє одному БПЛА залишатися над певним районом більшу частину дня, збираючи розвідувальні дані або чекаючи на слушний момент для удару.
Озброєні варіанти можуть нести до чотирьох керованих ракет на зовнішніх точках підвіски. Загальна вага переносимої зброї коливається від 200 до 250 кілограмів,
залежно від конкретної моделі. Озброєння включає ракету Ч-БПЛА, лазерно-наведену ракету, розроблену на базі ракети, що використовується в наземному протитанковому комплексі 9М133 «Корнет-Д», та адаптовану для повітряних ударів.
Ч-БПЛА важить приблизно 32 кілограми без пускового контейнера, несе осколкову бойову частину вагою приблизно шість кілограмів та має ефективну дальність стрільби від 2 до 8 кілометрів. Це робить зброю переважно придатною для атаки укріплених позицій та живої сили. «Оріон» також може нести крилату ракету S8000 «Бандероль» та різні типи керованих бомб. Це дає російським збройним силам гнучкий набір ударних засобів, заснований на використанні одного типу безпілотного літального апарату.
У контрповстанській кампанії в Сахелі поєднання тривалого часу повітряних перекидів, можливостей точного удару та передачі зображення в режимі реального часу надає БТР додатковий інструмент. Він знаходиться між старішими, швидшими пілотованими літаками Су-24М, які також експлуатує формування, та меншими розвідувальними безпілотниками «Орлан-10», присутність яких у Малі уже підтверджена.
Хоча Су-24М, передусім, розроблений для швидких та глибоких ударів, «Оріон» підходить для довгострокового спостереження за оспорюваними маршрутами та коридорами руху повстанців. Він також може передавати дані про ціль як власним системам озброєння, так і іншим ударним засобам.
Станом на середину 2026 року, публічно відомо, що дві африканські країни експлуатують російські БПЛА «Оріон». У січні 2026 року ВПС Ефіопії стали першим публічно підтвердженим іноземним оператором експортного варіанту, відомого як Orion-E. БПЛА, який призначений для розвідувальних та ударних операцій, був публічно презентований на виставці Aviation Expo-2026 в Аддіс-Абебі.
У квітні 2026 року Міністерство оборони Алжиру офіційно підтвердило придбання та оперативне розгортання безпілотників «Оріон», зокрема вони використовувався під час військових навчань «Ураган», які включали бойові стрільби.
Повітряний простір над північною та центральною Малі став одним з найбільш конкурентних у країнах Африки на південь від Сахари. Це пов’язано не зі суперництвом між національними повітряними силами,
а радше з тим, що антиурядові повстанські групи створили власний арсенал дронів, використовуючи комерційні та імпровізовані компоненти.
FLA, коаліція під керівництвом туарегів, сформована наприкінці 2024 року, та JNIM використовують дрони-камікадзе FPV (вид з першої особи). Нещодавно вони також почали використовувати дрони з оптоволоконним керуванням. Ці системи мають фізичний кабель, який з’єднує оператора з дроном, а не радіозв’язок. Це робить їх стійкими до систем радіоелектронної боротьби, які в іншому випадку могли б їх вивести з ладу.
На початку червня 2026 року «Африканський корпус» підтвердив у дописах, опублікованих у соцмережах X та Facebook, що він розгортає дрони-камікадзе у Малі. Це мовчазне визнання того, що дешеві, масово вироблені системи, розроблені у великих масштабах українськими військами, а потім захоплені повстанцями Сахеля, стали незамінними навіть для збройних сил, які мають доступ до набагато дорожчих платформ, таких як «Оріон» та Су-24М.
Незважаючи на це, Росія створила комплексний, контрольований державою бойовий авіаційний підрозділ у Бамако.
Це знаменує собою наймасштабніше розширення російських ВПС в Африці з радянських часів. З травня 2026 року новостворене формування, що діє з міжнародних аеропортів Бамако-Сену та Модібо-Кейта, служить головним оперативним центром «Африканського корпусу».
Можливості дронів, які використовуються повстанцями, не є чимось новим. Один інцидент, зокрема, ілюструє як їхній реальний вплив, так і обмеженість інформації, яку можна підтвердити з відкритих джерел. У лютому 2025 року у соціальних мережах почали поширюватися відео, на яких видно винищувач FLA, що керує безпілотником вертикального зльоту та посадки (VTOL). Літак, ймовірно, був моделлю FDG410, комерційно доступною китайською платформою спостереження виробництва Flydragon.
FDG410 в основному рекламується як цивільний розвідувальний безпілотник. Він має корисне навантаження до 10 кілограмів, може залишатися у повітрі від 90 хвилин до 3,5 годин, а його електрична рушійна система дозволяє йому досягати висоти до 4500 метрів. Водночас платформа залишається відносно тихою та важкою для виявлення. Це корисна функція для системи,
яка спочатку не була розроблена для бойового використання.
FLA також заявила, що її винищувачі використали безпілотник, аби збити вертоліт малійської армії поблизу Тессаліта в регіоні Кідал. Генеральний штаб малійської армії запропонував іншу версію подій. Він лише повідомив, що перехопив та відновив «терористичний безпілотник», який спостерігав за вертольотом Збройних сил Малії (FAM) на злітно-посадковій смузі. Він не підтвердив втрату жодного літака. Agence France-Presse, яке повідомляло про інцидент на той час, заявило, що не може незалежно перевірити жодну з цих версій.
Цей епізод є прикладом того, як навіть недорогий цивільний безпілотник у руках мотивованої недержавної групи може переоцінити способи захисту вразливих повітряних засобів. Однак конкретне твердження про знищення гелікоптера варто розглядати як суперечливу інформацію, а не як остаточно встановлений факт.
Хоча присутність російських безпілотників викликала значний інтерес, Збройні сили Малі протягом останніх двох років створюють паралельний і дедалі більший парк безпілотних літальних апаратів,
переважно з Туреччини.
Збройні сили Малі вже кілька років використовують турецькі тактичні безпілотники Bayraktar TB2, як і Польща. У листопаді та грудні 2024 року вони також отримали більші та універсальніші безпілотники Bayraktar Akinci.
Akinci — це більша платформа, класифікована як система великої висотності з тривалим терміном служби (HALE). Вона була розроблена компанією Baykar як наступник TB2. Її максимальна злітна вага перевищує 6 тонн. Залежно від конфігурації, вона може нести понад 1300 кілограмів корисного навантаження, що приблизно еквівалентно американському MQ-9A Reaper. Вона також сумісна із набагато більшим спектром високоточних керованих боєприпасів турецького виробництва, ніж її менший попередник.
Це надає Малі можливість завдавати ударів на значно більшій відстані та з використанням важчої зброї, ніж лише TB2. Малі стала четвертим африканським оператором цього типу безпілотників після Буркіна-Фасо, Ефіопії та Лівії.
Розширення цих можливостей відповідає регіональній тенденції. Згідно з даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI),
Малі посіла третє місце серед країн Африки на південь від Сахари за обсягом імпорту зброї у 2021-2025 роках. На цю країну припадало близько 8% обсягу регіонального імпорту, поступаючись Нігерії, яка мала 16%, та Сенегалу, який мав 8,8%.
Ситуація над Малі демонструє зіткнення двох дуже різних логік придбання та застосування зброї на одному полі бою. З одного боку, Росія та Малі розгортають дорогі, спеціально створені військові платформи, такі як «Оріон», Су-24М та «Акінджі». З іншого боку, повстанці продемонстрували постійну здатність адаптувати комерційні та імпровізовані технології. Вони використовують дрони FPV, волоконно-оптичне керування та адаптовані цивільні платформи вертикального зльоту та посадки, створюючи таким чином ефективну асиметричну відповідь.
Жодна зі сторін наразі не має безперечної переваги у повітрі. Темпи, з якими обидві сторони розвивали свої безпілотні можливості протягом останніх півтора року, свідчать про те, що сучаснаактивність над Бамако навряд чи є завершальним етапом цього змагання.
