В містечку Березань, що за 75 км від Києва, живуть режисери-самородки - Дмитро Камінський та брати Роберт і Артур Ранди. Хлопці самотужки освоїли режисуру, операторську майстерність, мистецтво монтажу та постпродакшину і створили власну маленьку кіностудію. За кілька років своєї творчої діяльності хлопці встигли отримати фестивальні нагороди, регулярно бувають гостями телеефірів та здобули прихильність поки що вузького кола кіноснобів. Стиль "березанського кіно" таки своєрідний: тонкий і не дуже стьоб, брутальний треш, бурлеск стильних декорацій та костюмів.
Кадр з фільму "Homeless"
"Ми не знімаємо для ситих і чистеньких вершків нашого суспільства, ми не можемо бути правильними й політкоректними, нам просто впадло прикидатись й ми дістаємо те, що у нас у головах. Інколи люди знаходять щось у цьому, інколи - ні. Принаймні хочемо дозріти й знімати якісне відео, хоча й брєдове. Але ми не знімаємо арт-хауз: цим терміном надто люблять прикривати невміння щось зробити добре, а насправді ж зняти хороший арт-хауз аж ніяк не легше, ніж зняти добре будь-що інше", - каже Роберт Ранд.
Робочий процес Дмитро Камінський.
Втім, заробляти своєю творчістю хлопцям поки що не вдається.
"Велику проблему маємо з банальним виживанням, оскільки кошти потрібні на зйомки й просто на життя. Підробляємо як можемо, люди часто не розуміють й сварять, типу ми якісь виродки, що займаємось цим", - каже Роберт.
Робочий процес Роберт Ранд.
Нещадовно режисери взяли участь у конкурсі соціальної реклами на тему євроінтеграції, що його провів фестиваль соціальної відеореклами Molodiya Festival Призове місце зі свою ексцентричною роботою "Homeless" хлопцям вибороти не вдалось, тож тепер режисери борються за приз глядацьких симпатій.
"На перший погляд – це просто бомжі, але придивіться: вони ж до біса стильні, – каже Роберт Ранд. – Ми загалом розуміємо, що євроінтеграція не принесе одразу кардинальних змін, але ось, навіть бомжі намагаються бути культурнішими, адже тепер вони в Євросоюзі. Можливо це якось незграбно й виглядає кумедно. Нехай ми облізлі й невмивані, але дайте час, й ми окультуримось".
За словами Роберта Ранда, "березанські режисери" мають і прихильників, і ворогів.
"Батьки підтримують, сусіди... ну їм байдуже, друзі також підтримують загалом, а от люди, котрі особисто з нами не спілкуються при нагоді починають грубити й посилати...зараз процитую "на КУЙ!". От саме щойно мене у соцмережі "Вконтактє" полили брудом через те, що я хочу переглядів для своїх відосів, - каже Роберт. - Якось ніхто й не розуміє наче, що для того, щоб ці відоси робити потрібне хоч якесь фінансування".
У планах режисерів - за літо зняти "коротенький фільмик, вже щось з претензією на серйозну драматичність".
Паралельно хлопці працюють над своїм музичним проектом.
"Потроху будуємо свою студійку звукозапису, стягуємо рештки пережитків старих часів й ладнаємо їх. Щойно відвалили півштуки за паралон щоб обкласти стіну.Там раніше були вікна й ми їх заклали цеглою, котру взяли від розваленого будинку. Нещодавно з'явилась обновка: бабця пожертвувала на кінематограф старий килим Загалом вєсєлуха ще та: вдень працюємо, а вночі плануємо, будуємо, пробуємо щось писати або знімати".
Робота, що стала фіналістом фестивалю соціальної відеореклами Molodiya Festival 2014 року.
