Міжреберна невралгія: етіологія, прояви та підходи до лікування

Міжреберна невралгія (грец. νεῦρον — «нерв» і ἄλγος — «біль») — пошкодження міжреберних нервів, що виникає внаслідок їх стиснення у місці виходу зі спинного мозку та супроводжується больовими відчуттями, які можуть посилюватися з рухами грудної клітки через кашель, чхання або нахили тулуба.

Чим може бути обумовлена міжреберна невралгія?

Міжреберна невралгія виникає внаслідок здавлювання нервових корінців міжреберних нервів в області їх виходу з хребтового стовпа. Основними причинами невралгії можуть бути:

Захворювання опорно-рухового апарату: остеохондроз, спондиліт, гормональна спондилопатія, хвороба Бехтерєва, надмірне напруження (гіпертонус) однієї або декількох груп м’язів (м’язів-розгиначів спини або м’язів плеча й лопатки), викривлення хребта (надмірний кіфоз або лордоз, сколіоз) та деформації грудної клітки (кілеподібне або воронкоподібне викривлення).

Фізичні фактори: невдало зроблений різкий рух, робота в незручному положенні, перебування на протязі, значні фізичні навантаження, переохолодження, травми грудної клітини.

Інші соматичні захворювання і порушення:

часті простудні захворювання, порушення обміну речовин (дефіцит вітамінів гр. В), пухлини грудного відділу спинного мозку і метастатичні ураження хребців грудного відділу хребта, аневризма грудної частини аорти.

Як проявляється міжреберна невралгія?

Основним симптомом міжреберної невралгії є однобічний пронизливий гострий біль у грудній клітці (торакалгія), що розповсюджується вздовж всього міжребер’я. Хворі часто описують його як «простріл» або «проходження електричного струму».

В дебюті захворювання біль може мати менш інтенсивний характер і проявлятись у вигляді поколювання, проте згодом він посилюється, стає нестерпним. Залежно від рівня ураження больові відчуття можуть іррадіювати в лопатку, ділянку серця, верхню частину живота. Больовий синдром часто супроводжується іншими симптомами (гіперемією або блідістю шкіри, локальним посиленням потовиділення), зумовленими ураженням симпатичних волокон, що входять до складу міжреберних нервів.

Для міжреберної невралгії характерні повторювані больові пароксизми, тривалістю від декількох секунд до 2-3 хвилин. Під час нападу пацієнт завмирає і затримує подих на вдиху,

оскільки будь-які рухи викликають посилення больових відчуттів. Побоюючись спровокувати новий больовий пароксизм, в період між нападами пацієнти намагаються уникати різких поворотів тулуба, глибокого дихання, сміху, кашлю і т.д. У період між больовими пароксизмами по ходу міжребер’я можуть відзначатися парестезії – суб’єктивні відчуття у вигляді лоскотання, повзання мурашок.

Діагностика міжреберної невралгії

Діагностика міжреберної невралгії базується на скаргах хворого, об’єктивних змінах, що виявляються при огляді та результатах додаткових методів обстеження, направлених на виключення інших, більш серйозних і небезпечних патологій, які можуть супроводжуватись схожим больовим синдромом.

Тобто при встановленні діагнозу важливе значення має диференційна діагностика. Так, при локалізації болю в ділянці серця, в першу чергу мають бути виключені стенокардія та інші серцеві захворювання. При ураженні нижніх міжреберних нервів больовий синдром може імітувати захворювання шлунку (гастрит, виразкову хворобу шлунку) і підшлункової залози (гострий панкреатит). Окрім цього,

схожі симптоми можуть виникати при атиповій пневмонії, плевриті, раку легень.

Відповідно для виявлення вищенаведених патологій або потенційних пошкоджень хребтового стовпа, можуть призначатись:

Електрокардіографія (ЕКГ).

Рентгенографія або комп’ютерна томографія (КТ) грудної клітки.

МРТ хребта.

Гастроскопія.

Ультразвукова діагностика (УЗД) підшлункової залози, визначення рівеню її ферментів в крові.

Як лікується міжреберна невралгія?

Лікування міжреберної невралгії здійснюється за допомогою комплексу заходів, спрямованих на причини розвитку патології, усунення торакалгії, відновлення ураженого нерву. Таким чином в терапевтичну програму можуть включатись наступні засоби:

Протизапальна терапія, що реалізується за допомогою нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) (піроксикам, ібупрофен, диклофенак, німесулід), є однією з основних складових лікування міжреберної невралгії. При вираженому больовому синдромі препарати вводяться внутрішньом’язово, терапія доповнюється проведенням лікувальних міжреберних блокад з місцевими анестетиками і глюкокортикостероїдами.

Допоміжним засобом в лікуванні больового синдрому можуть бути седативні препарати,

що дозволяють знизити больові відчуття шляхом підвищення рівня збудливості нервової системи. При наявності м’язово-тонічного синдрому рекомендовані міорелаксанти (тизанідин, толперизону гідрохлорид). Для поліпшення функцій ураженого нерва призначається нейротропне лікування, а саме внутрішньом’язове введення вітамінів групи В і аскорбінової кислоти.

Також при міжреберній невралгії медикаментозна терапія успішно доповнюється фізіотерапевтичними процедурами: ультрафонофорезом, магнітотерапією, УВЧ, рефлексотерапією, УФО.

Джерела інформації:

http://nevralgia24.ru/mezhrebernaya-nevralgiya/mezhrebernaya-nevralgiya-prichiny-simptomy-lechenie/

https://www.eduherald.ru/pdf/2018/5/18663.pdf

https://www.neurology.ru/nauchno-populyarnye-stati/mezhryobernaya-nevralgiya