Що робити, якщо дитина почала заїкатися?

Що таке заїкання і чому воно виникає?

Заїкання, або логоневроз, – це порушення плавності та ритму мовлення. Виникає у віці від 2 до 5 років і страждає на нього приблизно 3% дітей. Згідно зі спостереженнями фахівців, ознаки патології збільшуються при втомі, особливо в осінньо-зимовий період року.

Ступінь вираженості заїкання безпосередньо залежить від навколишнього середовища, в якому на даний момент знаходиться дитина. Так, вранці й у комфортній ситуації порушення мовлення може не проявлятися, але в оточенні однолітків воно значно посилюється.

Заїкання буває вродженим, набутим і «хибним»:

1. Вроджене заїкання: виникає внаслідок кисневого голодування плода, інфекційних захворювань матері, передчасних або ускладнених пологів, при генетичній схильності.

2. Набуте заїкання: провокується низкою зовнішніх чинників, таких як психологічні травми (насильство в сім’ї, аварія, втрата батьків, дефіцит уваги), перенесені патології (менінгіт, енцефаліт, кір, вітрянка, краснуха), травми голови, надмірне навантаження з боку батьків (зокрема, раніше 3 років, навчання читанню, іноземній мові).

3. «Хибне» заїкання: воно не є патологією, це просте копіювання поведінки однолітків або дорослих.

Згідно характеру порушень, виділяють два основні типи логоневрозу:

• тонічний, який супроводжується появою пауз у мовленні або розтягуванням певного звуку;

• клонічний, проявляється як повторення звуків, складів або слів;

• змішаний.

Залежно від етіології, розрізняють наступні форми заїкання:

• неврозоподібна, яка включає ускладнену артикуляцію (порушення вимови слів, читання і письма);

• невротична, при якій поява і вираженість труднощів вимови пов’язані зі стресовою ситуацією.

Основні ознаки заїкання

• Спазми мовного апарату при вимові звуків.

• Тривалі паузи між звуками.

• Складово-звукові повтори.

Також можуть бути й інші клінічні симптоми заїкання, такі як агресія, нервовість, замкнутість, безсоння, порушення апетиту, нетримання сечі та калу. Такі діти замикаються в собі, відмовляються відвідувати дитячий садок, школу, гуртки, боячись насмішок інших дітей.

Якщо у дитини мовний невроз був спровокований тимчасовим фактором (сварка батьків, раптовий різкий звук та ін.),

не виключено, що протягом місяця він пройде сам. У деяких випадках можливий рецидив заїкання, який згодом також зникає.

Як поводитися батькам при заїканні у дитини?

Батькам необхідно звернутися за консультацією до педіатра. При обстеженні він визначить подальшу тактику і необхідність консультації з неврологом.

Лікування заїкання має бути комплексним. Часто таких дітей ведуть, крім вищеперерахованих фахівців, також психологи, психіатри, корекційні педагоги і дефектологи. Лікувальний курс складається індивідуально, з огляду на особливості психіки і віку дитини.

Терапевтична програма заїкання зазвичай складається із двох блоків:

• лікувально-оздоровчий, спрямований на нормалізацію психіки і функціонування нервової системи, а також оздоровлення нервової тканини;

• корекційно-виховний, який передбачає утворення і закріплення правильних мовних навичок і стандартів.

Сучасні корекційні методики будуються на основі нормалізації дихання і контролювання темпу мовлення. Заняття з дітьми проводяться у приємній необтяжливій ігровій формі. Зазвичай разом з дитиною лікар читає і заучує віршики та співає пісеньки.

Вам буде цікаво: Затримка психічного розвитку чи аутизм: головні методи діагностики та корекції

Завдання батьків:

1. Зменшити будь-які емоційні навантаження на дитину. Уникайте прослуховування гучної музики, агресивних ігор, тривалого перегляду телевізора.

2. Привчіть дитину до прослуховування спокійної класичної музики.

3. Грайте з малюком, читайте йому добрі казки, розповідайте про всі отримані позитивні емоції.

4. Контролюйте відпочинок дитини. Гуляйте, виїжджайте на природу, займайтеся фізкультурою.

5. Не дозволяйте дитині говорити або читати вголос, коли їй незручно або коли заїкання посилюється. Замість цього в цей час заохочуйте до занять, які не потребують тривалих розмов.

6. Не перебивайте дитину і не кажіть їй почати все спочатку.

7. Не кажіть дитині, щоб вона подумала, перш ніж говорити.

8. Забезпечте спокійну атмосферу в домі.

9. Говоріть повільно і чітко, коли розмовляєте з вашою дитиною або іншими людьми в її присутності.

10. Підтримуйте зоровий контакт із вашою дитиною. Намагайтеся не відводити погляд і не показувати поганий настрій.

11. Дозвольте вашій дитині говорити за себе і закінчувати думки та пропозиції.

Зробіть паузу, перш ніж відповідати на питання чи коментарі дитини.

12. Говоріть із дитиною повільно. Це вимагає практики. Моделювання повільного мовлення допоможе вашій дитині вільно говорити.

Також вдома з дитиною виконуйте мовні вправи. Тут на заняттях необхідно використовувати матеріали (книги, фільми, ігри, вироби), на основі яких проводиться подальша бесіда. Під час бесіди батьки м’яко коригують мовлення, не загострюючи увагу на його дефектах. Мовні заняття будуються за принципом «постійно, посильно і поступово», тобто від простого висловлювання до розгорнутої відповіді. Вкрай важливо заняття проводити регулярно протягом 3-4 місяців, долаючи страх перед мовленням.

Під час лікування патології важливо забезпечити дитині доброзичливу атмосферу. Не варто критикувати і лаяти дитину. Навпаки, важливо хвалити дитину навіть тому, що вона почала лікування, захопилася ним, не боїться відвідувати лікаря.

Додаткові корекційні методики

До них належать:

1. Масаж, спрямований на покращення кровообігу і загальне розслаблення. Він дозволяє зняти спазми і домогтися повної релаксації.

2. Дихальна гімнастика, яка націлена на формування правильного дихання.

3. Гіпноз. Застосовується у старших дітей, починаючи з 10-річного віку.

Медикаментозне лікування

Така терапія актуальна, якщо заїкання у малюка спровоковане стресовою ситуацією. Як правило, лікарі призначають легкі седативні засоби. При необхідності, у запущених випадках додатково рекомендують транквілізатори і препарати, які запобігають спазмам (у тому числі судомним). Препарати призначаються тільки лікарем при очному огляді, ніякого самолікування і порад подруг.

Чи можна вилікувати заїкання у дитини?

Лікування заїкання, особливо неврозоподібного його типу, – тривалий процес. Зазвичай він займає близько року, але в подальшому вимагає постійного динамічного спостереження у невролога і прийому призначених фармакологічних препаратів.

Своєчасне звернення до лікаря і ретельне дотримання усіх його рекомендацій мають сприятливий прогноз для лікування заїкання.

Однак, згідно з даними ВООЗ, у 1% дітей патологія може зберегтися, незважаючи на зусилля лікарів і батьків. У даній ситуації ефективною буде допомога психолога, який допоможе налагодити спілкування і керувати емоційним станом.