Від церковних книг до громадських бібліотек: як розвивалася бібліотечна справа СтарокостянтинівщиниДля сучасної людини бібліотека — це не лише полиці з книгами, а простір знань, історії та пам’яті. Та традиція зберігати й передавати наступним поколінням друковане слово на Старокостянтинівщині Хмельницької області має значно давнішу історію.
Виникненню на Старокостянтинівщині бібліотечної справи сприяв розвиток друкарства, збільшення тиражів і відповідно більша доступність друкованого слова в країні. Крім приватних бібліотек, які мали власники садиб, церковні службовці, інше заможне населення, започатковувались громадські бібліотеки (найчастіше при церквах). Вони були невеликі, кількістю до кількох десятків книг богословського, історичного, правового змісту.
Так в с. Волиця-Керекешина, при церкві існувала бібліотека, яка складалась з книг «священного Письма, богослужебних книг писань святих отців, а також книг догматичного, полемічного, канонічного, навчального змісту».
Існували церковні бібліотеки в селах Пашківці, Грибенинка, які мали 16–20 книг історичного та християнського змісту.
В бібліотеці с. Попівці нараховувалось 35 книг, в с. Свинна (Веснянка) крім сучасних церковно-богословських були екземпляри Євангелій Почаївського друку 1774 р. Львівського друку 1722 р., Київського друку 1791 р. «При церкві в с. Сковородки досить багата бібліотека, яка нараховує більше 140 назв книг». Інші церкви повіту також були «майном та книгами достатні».
В кінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. бібліотеки були в місті Старокостянтинові: при соборному будинку (де в 1870 р. існувало православне братство, а при ньому книжковий склад), багата книгами була церква ікони «Утолі мої печалі»; при військових частинах, які на той час дислокувались на території міста: бібліотека Азовського полку (кількістю до 800 томів), Охтирського драгунського полку (500 томів), близько 150 примірників книг належало міському клубу, повітовому училищі 300 томів, єврейське однокласне училище нараховувало 1800 томів книг, бібліотека римсько-католицького монастиря мала вісім тисяч книг, серед яких рідкісне видання «Старого завіту»1441 року.
Поштова контора міста отримувала близько 270 екземплярів газет та 125 журналів різних найменувань на польській,
німецькій мовах. Церковні громади були передплатниками періодичної преси. В повіті виписувались наступні видання: «Церковні відомості», «Волинські Єпархіальні Відомості», «Почаївський листок», «Нива», «Сільський Вісник», «Волинські губернські Новини», «Світло», «Волинь», інші.
На початку ХХ ст. в Старокостянтинові була організована і зареєстрована особиста бібліотека Г. Векслера. Книжковий фонд її складав дві тисячі примірників. В 1914 р. цю бібліотеку офіційно затвердили, як громадську з платними працівниками.
Після Другої світової війни і до 1980 року в кімнатах першого поверху будинку по вулиці Грушевського 15, розміщувалась районна бібліотека для дітей та дорослих.
В 1980 році вона отримала нову сучасну трьохповерхову будівлю на головній вулиці Старокостянтинова.
Тепер в багатьох селах краю є свої сільські бібліотеки сучасного зразка.
В наш час, коли книга стала настільки побутовою, доступною, не приходить на думку задуматись над її справжньою вартістю, виникненням та розвитком. Насправді, книга — це одне з найцінніших надбань людини, адже на папері карбуються думки, досвід, знання поколінь.
В Старокостянтинівському історико-краєзнавчому музеї зараз зберігаються друковані і рукописні зразки: Євангелія 1794 р., яка видана за держави великого короля Станіслава Августа, «Збірник Святослава» 1073 р. (сучасне перевидання), є підшивки журналів «Подільські Єпархіальні відомості та «Волинські Єпархіальні Відомості», Листок Тори виконаний на пергаменті, молитовники синагог міста, інші.
Світлана Сусугурова, Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
