Вперше від початку повномасштабного вторгнення РФ, на весні цього року, фермерське господарство Сергія Рибалка відновило роботу на Херсонщині та взяло в обробку і засіяло сільськогосподарські площі в регіоні.
Читайте також:
Спаржа для всіх. Як українська науковиця руйнує міф про «елітний» продукт та вирощує аспарагус у прифронтовій області Існує підприємство з початку 1990-х років. І первинно базувалося на лівобережжі Херсонської області, де у перші ж дні повномасштабної війни опинилося в окупації, повідомляє Радіо Свобода.
«Ми повернулися на Херсонщину. Ми взяли землю і цього року навіть посадили там картоплю. Вже посадили картоплю в зоні можливих бойових дій. Тому що для нас це дуже важливо. Хоч і дрони літають, хоч і все там літає, але відновлюємо зрошення і працюємо», — розповів Сергій Рибалко.
Покинути роботу на Херсонщині фермер був змушений через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Релокував родинну справу на Житомирщину. Фермерською справою займався з 1992 року.
Господарство спеціалізувалося на вирощуванні картоплі. Для цього, каже, займалися розвитком зрошувальних систем на Херсонщині,
а також до повномасштабної війни почали вирощувати насіннєвий матеріал на півночі країни.
Читайте також:
«Після обіду місто абсолютно мертве». Як живе, чого боїться і на кого чекає окупований Херсон — розповідь місцевого жителя У перший же день повномасштабного вторгнення його рідний населений пункт опинився відрізаним від решти Херсонщини внаслідок бойових дій.
Початок повномасштабної війни застав Сергія Рибалка в іншому регіоні. Каже, що на початку вдалося підтримувати контакт із тими, хто опинився в окупації. Від них знає, що відбувалося з його господарством та у рідному населеному пункті.
Його колишнього працівника просто закатували. Згодом, розповідає, російська окупаційна влада почала застосовувати показові репресії щодо місцевого населення.
Опинившись навесні 2022 року поза рідною Херсонщиною, фермер із родиною почав практично одразу відновлювати свою справу на Житомирщині, де його господарство вже мало раніше відкриту філію.
Читайте також:
Прифронтовий осередок турботи. На виїзді з Павлограда працює безкоштовна їдальня для військових ЗСУ «Хто як виїжджав,
кожен виїжджав по-своєму, як міг з окупації. Але вже на квітень я почав стягувати усіх на Житомирщину. Казав: з'їжджаємося всі, хто є, на Житомирщину — будемо тут починати працювати. Купили вживану саджалку і почали нею садити картоплю. Виходу в нас не було: залишилися всі борги, ніхто не списав, їх просто реструктурували. Ми до сьогодні ще розраховуємося за ті борги, які в нас були взяті до війни на Херсонщині під інвестиції під зрошення і під те сховище, яке залишилося в окупації».
У релокованому на Житомирщині господарстві нині працюють херсонці, яким вдалося вирватися з окупації: «Зараз у нас працює 28 релокованих людей. Більшість — це сім'ї, але це не тільки з самої Херсонщини, а загалом із окупованих територій. Якщо людина до нас приходить і каже, що я релокований, ми обов’язково цю людину забираємо. Наших безпосередньо працівників — це 20 сімей, які переїхали звідти: з Херсона, із Чулаківки, з лівого берега, ще з інших сіл, які працювали у нас».
Читайте також:
Втрати, яких зазнало фермерське господарство, Сергій Рибалко оцінює у суму в 10 мільйонів доларів.
«Ми втратили близько 10 мільйонів доларів основних засобів, продукції, яка в нас була, і всього іншого — тобто їх реально вкрали просто. Ми знаємо, що там, поки крали, тим, хто крав, їм було непогано. Але коли почали працювати на нашому майні, то вони не змогли там нічого зробити. На сьогодні це фактично кілзона, і тому будь-які роботи там припинені, але й до цього вони працювали дуже погано. Що буде з тим, що ми зробили, побудували? Ми розуміємо, що його не буде. За будь-яких обставин, як вони будуть звідти виходити, вони все знищать. Ми це розуміємо чітко, тому там доведеться все робити заново», — каже голова фермерського господарства.
Минулого року вперше від початку повномасштабного вторгнення Сергій Рибалко приїхав на Херсонщину. Ділиться емоціями: «Більш оптимістичних людей, ніж на Херсонщині, ви знаєте, я не бачив. Я приїхав туди після такої перерви. Коли я туди повернувся, приїхав у минулому році, ви б лише бачили цих людей. Вони дивляться і кажуть: «Вікторовичу, ви щось знаєте? Ви повернулися. Ви, мабуть, щось знаєте. Ну, скоро вже, так?». Кажу: «Так, обов’язково, обов’язково скоро. Все буде».
Читайте також:
Піца з мациком та з історіями ветеранів. Як зробити український крафтовий продукт справжньою фішкою закладу
