Ювілей визволителя Херсона

Вітали іменинника невеликою компанією. На святі - тільки головні: родичі та друзі. Народився Олександр Ілліч у Башкирії, в селищі на північному Уралі. Батьки померли, коли хлопчик був зовсім малим. За виховання дитини взялися родичі. Та найбільший внесок зробив дідусь - дав онуку освіту. 8-ім класів у сільській школі, а потім Свердловське Фабрично-заводське училище. Коли Олександру Яковлеву виповнилося 19-ть, добровільно зголосився піти до Червоної Армії. Служив рядовим піхотинцем у 147-омому Стрілецькому полку 49-ої Гвардійської дивізії. Далі сержантська посада у роті розвідки, і великі перемоги: звільнення Новочеркаська, Миколаєва, Одеси та Херсона. Після війни Олександра Ілліча командировано на Дальній Схід у Приморський край. Там він слугував до 1956-ого року, опісля у званні майора звільнено с запасу Збройних Сил. Тоді родина Яковлєвих приймає рішення переїхати до Херсона. Тепер перед Олександром Іллічем Яковлєвим як і перед тисячами інших херсонців стояло головне завдання - відродити місто. Колишній військовий влаштовується на роботу на щойно зведений завод ХБК, тут працює 36-ть років. Паралельно визволитель Херсона займався просвітницькою діяльністю: ходив по школах та розповідав, про все, що бачив у роки війни. Відзначив 90-то, а здається наче 50-ат. Олександр Ілліч перебуває в доброму здоров'ї і не дає собі поблажки, він постійно в справах і турботах. Юрій, онук почесного громадянина, розповідає, один із головних принципів родини Яковлєвих - ніколи не впадати у відчай і не опускати рук. Таке ставлення виховано дідусем. Моментів радості й щастя в житті Олександра Ілліча Яковлєва було достатньо. Та попри це, жити спогадами Ветеран війни, почесний громадянин Херсона - не хоче. Сьогодні він дивиться тільки вперед, вірить, що ще відсвяткує своє сторіччя