Дійство проходило у Будинку офіцерів Збройних сил України. Воно розпочалося гімном України у виконанні хору імені Станіслава Павлюченка. Чотирнадцята церемонія, порівняно з попередніми п'ятьма, на яких мені пощастило побувати, була квапливою і скромною. Квапливою, бо ведучий Василь Ілащук просив держателів мікрофона говорити коротко, а тим ораторам, котрі прагнули підступитися до цього мікрофона, радив узагалі цього не робити. Скромною, бо наїдків і напоїв, які надав «Прем'єр Палас», було обмаль – порівняно з минулими роками. Що перше, що друге пішло на користь іміджу конкурсу: зі сцени сказали мінімум банальностей; гості й номінанти більше спілкувались, аніж їли та пили. З огляду на попередні церемонії, можу сказати, що багатий стіл часто змінює враження про людину... Вручення дипломів чергувалося з музичними номерами – позитивними емоціями заряджали дуети «Анна-Марія», «Тельнюк: Сестри», співаки Брія Блессінг, Анатолій Матвійчук та інші менш відомі, але не менш талановиті артисти. Пісні зі сцени Будинку офіцерів лунали українською та кримськотатарською мовами.
Яскравою подією цьогорічного дійства стала відсутність пива, хоча корпорація «Оболонь» була серед спонсорів. Здивувало, що церемонію обділили телевізійними образами: не було Ольги Сумської, Влади Литовченко, Ольги Фреймут, Ігоря Кондратюка, Віталія Козловського, зате уважив своєю присутність великий письменник Василь Шкляр. А от Святослав Вакарчук, який мав вручати премію у номінації «Пісенна лірика», не зміг прибути, бо захворів на вітрянку – так його відсутність прокоментували «знаючі люди з шоу-бізнесу». Вакарчука «замінили» Ляшком, якого зустріли шквалом оплесків. Але поклоніння Ляшку стало не найбільш кривим боком церемонії, бо цьогорічні переможці «намалювали» ще кривіший: коли їх кликали на сцену, щоб вручити диплом, доводилося ховати очі в пелену супутниці, бо більшість номінантів покидали свої місця задом до облич гостей. З цього приводу пані зі Львова, яка сиділа праворуч від мене, сердито процідила крізь зуби: «… і воно щось написало для дітей… Кого вони нагороджують?». Отже, організатори конкурсу дали добрячого маху з вибором приміщення (наприклад,
у виставковому центрі «АККО Інтернешнл», де проходили останні чотири церемонії, переможці не осоромили б конкурс, бо там вони сиділи за столиками). Дуже активними цього року виявилися письменники з діаспори: літературні премії поїхали в Японію, Німеччину, Швецію, Італію та США. Головну премію здобув твір про Другу світову війну «Вільний світ», автор – Тетяна Белімова, викладач літератури із міста Києва. Десять премій поїхали на Львівщину. Номінація «Пісенна лірика»: II премію здобув твір «Україна росте без мами», автор – Вікторія Амеліна зі Львова; дипломом нагородили твір Наталії Ліщинської «Рідна потвора», м. Львів; спеціальну відзнаку за найкращий твір про маму отримав текст «Мати», автор Ірина Федоришин, м. Львів. Номінація «Романи»: II премію виборов твір «Привид безрукого ката», автор – Андрій Процайло, м. Львів; спеціальну відзнаку від юридичної фірми «Гелон» дали твору «Листи з того світу», автор – Бутинець Сергій, м. Червоноград; спеціальну відзнаку «Вибір міського голови м. Львова» вручили Лущику Петру за твір «Тамплієри короля Данила», с. Сопошин;
спеціальну відзнаку за психологічну глибину та розкриття міжособистісних стосунків отримала Яворська Ольга за твір «На чужих вітрах», с. Тур'є; відзнаку «Міжнародний вибір» отримав твір «Вічність на продаж», автор – Бондаренко Тарас, м. Львів; відзнаки «Вибір видавця» отримали твори для дітей «Перо ангела», автор Ірина Хомин, м. Львів та «Самійло», автор – Ярослав Яріш, с. Ралівка. Закінчилася церемонія зворушливою промовою Юрія Логуша, засновника конкурсу «Коронація слова». Украй схвильовано він говорив про долю українського народу, про те, що Росія вже втретє прагне побудувати свою імперію на кістках українців. Уперше це відбувалося за часів царя, вдруге це робили червоні комісари, а втретє це робить… Юрій Логуш висловився гаряче, але влучно. «Сподіваюся, що наступного року ми проведемо «Коронацію слова» на Сході – у Харкові, Донецьку чи Луганську. Але не дай Боже, нам проводити її у Кракові чи Варшаві... – Голос Юрія Логуша затремтів, очі Тетяни Логуш та сотень гостей наповнилися сльозами. – У майбутньому ми маємо провести «Коронацію» на Кубані… Виграє лише той, хто наступає!». Віталій Перетятько