Легендарний Будинок вчителя в Києві став заручником конфлікту між Кличком та Зеленським: розповідаємо всі подробиці

У Києві п’ятий рік поспіль стоїть на межі руйнування легендарний Будинок вчителя на вулиці Володимирській, 57, у якому за часів Української Революції засідала Центральна Рада. Будинку-легенді з двома охоронними статусами цього року 110 років, і в ньому жодного разу не було реставрації, про яку вперше заговорили у 2012 році. У 2017-му приміщення на другому та третьому поверхах були опечатані, а будівлю обнесли зеленим парканом. Було оголошено тендер на проектні та реставраційні роботи. Проте все так і затихло.

Що зараз зі знаменитим будинком, що хочуть змінити під час реставрації, і коли можуть розпочатися роботи, – докладніше читайте у матеріалі “Типового Києва”.

З’їдений іржею дах і облуплений фасад

Творіння легендарного київського архітектора Павла Альошина, побудоване в 1910-1912 роки, зовні має дуже непривабливий вигляд. У цьому переконался “Типовий Київ”, обстеживши будівлю.

Наш кореспондент Олександр Гончаров зміг зняти пам’ятник архітектури національного значення та пам’ятник історії національного значення (так, у будинку-легенди два охоронні статуси) з усіх боків і навіть з даху.

Облізле облицювання, яке, як під час латкового ремонту дорога, закладають по шматочках, вибоїни, як від стрілянини з дрібнокаліберної зброї, роз’їдена іржею покрівля даху, обшарпані стіни з тильного боку будинку, не видно з вул. Володимирський. Навіть скляний купол, на образ якого було споруджено дах Верховної Ради, поцяткований іржавими металевими смужками та тріщинами на склі. Ось таку картину ми побачили, зазирнувши за огороджувальні ґрати колись блискучої будівлі.

Історія Києва

Читайте також: У Києві розвалюється унікальна будівля, в якій засідала Центральна Рада: люди вимагають реставрації

Усередині стан будівляі ще гірший. Підвальні приміщення, як розповідають співробітники музею, у дуже поганому стані через вологість, оскільки система вентиляції не працює. З цієї ж причини, а ще через те, що орендарі в історичній будівлі встановили з порушеннями кондиціонери, до приміщень Будинку вчителя відвалюється тинькування. Судячи з документів КМДА, капремонту потребує все – і дах, і підвали, і міжбалкові конструкції (гідро-, тепло-, звукоізоляційні шари), і комунікації.

До закриття будівлі в його приміщеннях розташовувалися: Музей Української революції 2017-2021 років, Педагогічний музей України, Державна науково-педагогічна бібліотека ім.В.А.Сухомлинського, Культурний центр “Кияночка”, Київська організація Профспілки працівників освіти та науки України гуртки для школярів. Експонати Музею революції, який розташовувався на другому поверсі, зараз знаходяться, як розповів директор музею Олександр Кучерук, у Національному музеї історії України.

Нині тендерів на оновлення будинку немає

“Коли почала сипатися штукатурка і стало зрозуміло, що будівля руйнується, і експонати треба рятувати, їх перенесли на четвертий поверх на вул. Володимирській, 2. Вони там, доступні для відвідувань. Хоча виглядає це безглуздо. Адже у загальній експозиції Національного музею історії України такий розділ вже є”, – каже “Типовому Києву” Кучерук.

За його словами, спочатку Музей революції був у підпорядкуванні Інституту пам’яті, створеного з ініціативи президента Віктора Ющенка.

“Коли Янукович його ліквідував, як орган державного управління, під такою самою назвою було створено Науково-дослідний інститут.

І тоді ми приєдналися до Національного музею історії України. І як виявилось, це було правильне рішення. Бо коли у Будинку вчителя всі закрили, ми знали, куди нам подітися”, – розповідає Кучерук.

Наразі будівля офіційно закрита. Але, як розповідають працівники, люди у будівлі є.

“У Педагогічному музеї працюють люди – методисти, електрики. Але чим вони займаються, незрозуміло, адже музей має бути для відвідувачів, а не для освоювання бюджетних коштів”, – кажуть у Будинку вчителя.

Шедевр Альошина мали відновити ще кілька років тому

“А не пішли б ви… до департаменту”

Будівля Будинку вчителя зараз перебуває на балансі Департаменту освіти та науки. Його повна назва Комунальний комплексний позашкільний навчальний заклад “Київський міський будинок вчителя”. Про необхідність капремонту та реставрації вперше заговорили у 2012 році. Хоча деякі точкові ремонти проводилися, звичайно. Не завжди вдало.

У 2017 році проведено оцінку технічного стану будівлі та було визнано, що існує потенційна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, яка може набути місцевого рівня.

Простіше кажучи, будівлю визнали аварійною та екстрено закрили, а реставрацію збиралися розпочати ще у листопаді 2017 року.

А у серпні 2018 року КП Житлоінвестбуд-УКБ оголосив тендер на розробку документації для реставрації будівлі.

Проте, як розповіли “Типовому Києву” у комунальному підприємстві, тендер було закрито наприкінці 2019 року через відсутність фінансів.

“У нас забрали цей проект. Запитайте у Департаменті освіти”, – сказав нам один із співробітників.

У Департаменті також сказали, що наразі точної інформації про долю будівлі немає і відправили до… Житлоінвестбуд-УКБ.

У Київраді кажуть, що також не можуть досягти інформації про реставрацію. Так, голова комісії Київради з питань освіти та науки Вадим Васильчук (“Голос”) сказав нам, що звертався від імені комісії та від себе особисто, як депутата, із запитом до КМДА, але відповіді не отримав.

“Департамент фінансів заявляє, що на реконструкцію історичної будівлі не достатньо коштів”, – каже Васильчук.

У листопаді 2021 року петицію на сайті КМДА про необхідність реставрації опублікувала киянка Світлана Досконала.

Проте, петиція набрала лише 1224 голоси замість необхідних 6000, і була закрита.

Восени минулого року столиця подала понад 20 інфраструктурних проектів для можливої ​​реалізації у рамках програми президента України “Велике будівництво” у 2022 році. Про це повідомив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник. Щоправда, відповіді, як сказали нам у КМДА, так і не дочекалися. А у світлі останніх подій, навряд чи це скоро станеться.

На думку Олександра Кучерука, участь у програмі “Велике будівництво”, а точніше, “Велика реставрація”, стала б найкращим з можливого, щоб зберегти історичну будівлю.

“Якщо Київрада чи КМДА не в змозі утримувати його, то краще віддати у державну власність, там можливо з ним щось зроблять. Але шкода, що будівля може стати заручником конфлікту між чинним мером столиці та президентом країни. Хоча будівлю треба рятувати, адже це не просто пам’ятка архітектури, а пам’ятка історії, пам’ятка державотворення”, – каже Кучерук.

Будівля Будинку вчителя зараз перебуває на балансі Департаменту освіти та науки.

Чим знаменита будівля

Будівлю Педагогічного музею імені цесаревича Олексія,

як розповідає нам історик, дослідник творчості київського архітектора Павла Альошина та пам’яткоохоронець Олена Мокроусова, збудували у 1912 році у стилі неокласицизму.

“На головному, бічних та частично дворовому фасадах споруди на рівні третього поверху розгорнулося справжнє таємниче дійство з десятками персонажів. Його зміст був ясний усім присутнім на урочистому освяченні та відкритті Музею 1912 року. Винесені на фасади Педагогічного музею образи античних богів та героїв були народжені в загальному русі пасеїстських спрямувань європейської культури між 1900–1910-ми роками. Відроджену вже вкотре тему античності загостривши у Росії ювілей 1812 року”, – розповідає нам Мокроусова.

За її словами, золотий вік російського класицизму відобразився у срібному дзеркалі мистецтва початку ХХ століття різноманітними неокласичними проявами.

“Вишукану стилізацію являв собою і новозбудований київський Педагогічний музей, який водночас з Ольгинською гімназією завершив формування так званого академічного кварталу поблизу університету Св. Володимира (Зараз КНУ Імені Тараса Шевченка.

– Ред.). Автором обох цих споруд, як і самої концепції забудови кварталу, був тридцятирічний цивільний інженер Павло Федотович Альошин (1881–1961), професійний злет якого був ще попереду. Роль Павла Альошина в долі Музею є унікальною. Впродовж десятиліть – від перших ескізів 1900- х років до реконструкції 1930-х він здійснював весь цикл проектних робіт та вів нагляд за будівництвом, керуючи також і поточними ремонтами свого дітища”, – каже Мокроусова.

За словами Мокроусової, Педагогічний музей, як установа, був заснований у Києві 1902 року.

“Первісно він містився у Києво-Печерській гімназії на розі Микільської та Бутишева провулка5, а потім переїхав на Фундуклеївську, 51б. Для розробки проекту спеціального музейного будинку був запрошений П. Альошин. Він виконав два ескізи проекту, з яких до реалізації був прийнятий другий варіант 1910 р. Нині вже добре відомо, що музей будувався “пам’ять 50-річчя визволення селян від кріпацтва”, – розповідає Мокроусова.

У Першу світову війну в цьому будинку розташовувалась Літня військова школа. 7 листопада 1917 року саме у цій будівлі була проголошена Українська Народна Республіка,

працювала Центральна Рада та Директорія УНР. Саме тут 25 січня 1918 року проголосили 4-й Універсал про Незалежність України. Тут же розташовувалися апартаменти Михайла Грушевського та Володимира Винниченка.

У 1934 році музей було реорганізовано на Київський міський будинок вчителя. У 1937 році його відремонтували і перебудували за допомогою Альошина і розмістили в ньому музей Леніна, який виїхав з будівлі у 1982 році, після чого будівля знову стала Будинком вчителя. До речі, під час Другої світової війни будинок мог злетіти у повітря. Його замінували радянські війська, а німці – розмінували.

Олена Мокроусова для проекту реставрації писала історичну записку будівлі та входила до складу реставраційного колективу. За її словами, незважаючи на аварійний стан, у будівлі дуже добре збереглася автентика. А сам проект реставрації за сьогодення був максимально професійний.

“Навіть було задумано Музей історії будівлі. Педмузей залишався своєму місці, як і Музей революції. Єдиний був конфлікт – Музей революції хотів, щоб у проекті було “відновлення кабінету Грушевського”.

А ось це якраз не достовірно. По-перше, достеменно невідомо навіть, яка це була кімната, по-друге, жодного зображення немає. Тож це була б фікція. Але у директора Музею Олександра Кучерука був свій погляд на це, а у іншої частини дослідників – свій”, – каже нам Мокроусова.

За словами Олександра Кучерука, де розташовувався кабінет геніального історика та політика доби Української Революції Михайло Грушевського, відомо.

“Проектів реставрації було аж три. І у третьому автори дуже “начудили”. На другому поверсі ліворуч до революції був кабінет директора Педагогічного музею. Це маленька кімнатка. І в ній під час революції якраз і був кабінет Михайла Грушевського”, – заперечує Кучерук.

“Чудацтвом” авторів реставрації Кучерук називає туалети, які, за проектом, мали знаходитись саме у кабінеті Грушевського.

“І нам вдалося зупинити це свавілля. Довелося, щоправда, підняти всіх – громадськість, депутатів, Мінкульт, керівництво Верховної Ради. Крім того, ми відвоювали для Музею української революції додаткову експозиційну площу. Було 80 кв. метрів, зараз 200.

За його словами, цей будинок, де знаходився перший український парламент, було проголошено першу Конституцію України, а також незалежність, дуже важливу для української державності.

“Ми говорили про те, що потрібно зробити історико-культурний та освітній центр Будинку Центральної Ради. І саме тут можна було б організувати майданчик для спілкування із громадськістю з важливих питань. Міні-Раду, адже у самому парламенті – режимна система”, – каже Кучерук.