Наукові дослідження у сфері катастроф та екстремальних ситуацій демонструють стійку тенденцію, під час природних та техногенних катаклізмів жінки гинуть частіше за чоловіків. Прийнято вважати, що природні катастрофи не обирають жертв, а ураган, цунами чи землетрус є однаковою загрозою для всіх. Проте статистичні дані говорять про зворотне, одні й ті самі катастрофи вбивають жінок і чоловіків у принципово різних пропорціях. І причина цієї нерівності — не природа, а суспільство.
Що кажуть цифри: статистика загиблих у катастрофахОдне з найбільш масштабних досліджень цього питання провели науковці Ерік Ноймайєр та Томас Плюмпер із Лондонської школи економіки (LSE). Вони проаналізували наслідки природних катастроф у 141 країні світу за період з 1981 по 2002 рік. Автори встановили, що біологічні та фізіологічні відмінності між статями не пояснюють масштабних гендерних розбіжностей у смертності. Головна причина — соціально сконструйована гендерна вразливість жінок, яка вбудована у повсякденні соціально-економічні паттерни.
Ця стійка закономірність зафіксована у десятках країн під час різних стихійних лих:
Реклама
- Циклон у Бангладеш (квітень 1991 року) забрав близько 140 000 життів, і 90% від усіх загиблих становили жінки. Серед жінок у віці від 20 до 44 років смертність досягала 71 на 1000 осіб — проти 15 на 1000 у чоловіків того ж віку.
- Цунамі в Індійському океані (2004 рік). У багатьох постраждалих регіонах Індонезії, Індії та Шрі-Ланки кількість загиблих жінок становила від 70% до 80% від загального числа жертв.
- Циклон Наргіс у Мьянмі (2008 рік). Жінки склали 61% від усіх жертв катастрофи.
- Ураган Катрина в США. Близько 80% людей, які залишилися в Новому Орлеані після оголошення обов’язкової евакуації, становили жінки — при тому, що вони складали лише 54% від усього населення міста.
1. Відповідальність за дітей та літніх родичівЗа даними звітів гуманітарної організації Oxfam,
під час цунамі 2004 року жінки масово гинули через те, що залишалися розшукувати дітей та інших залежних членів родини замість негайної евакуації. У Бангладеш серед офіційно задокументованих причин високої смертності також зафіксовано спроби матерів урятувати своїх дітей ціною власного життя. Прагнення захистити близьких суттєво зменшує шанси самої жінки на порятунок.
2. Заборона та упередження щодо базових навичок виживанняУ багатьох традиційних суспільствах дівчат змалечку не навчають критично важливим навичкам. Наприклад, у постраждалих районах Шрі-Ланки плавання та лазання по деревах вважалися заняттями майже виключно для чоловіків, і саме ці вміння допомогли їм вижити у хвилях. У сільських районах Бангладеш соціальне упередження проти навчання жінок плаванню різко знижувало їхні шанси на виживання під час масштабних повеней.
3. Обмеження рухливостіКультурні норми в деяких країнах очікують від жінок носіння традиційного одягу (наприклад, сарі в Бангладеш), який сильно ускладнює біг чи спроби пливти. Крім того, у багатьох патріархальних громадах жінки не можуть залишати домівку без дозволу чоловіка,
батька чи брата. Це заважає їм вчасно евакуюватися або оперативно реагувати на повідомлення про загрозу.
Реклама
4. Брак інформації: жінки дізнаються про загрозу останнімиПід час циклону в Бангладеш у 1991 року було зафіксовано, що чоловіки активно та самостійно збирали попередження про наближення стихії у громадських місцях. Жінки в цей час переважно покладалися на чутки, через що значна частина з них взагалі не знала про наближення небезпеки до самого моменту удару.
5. Місце перебування під час удару стихіїПід час землетрусів чоловіки з більшою ймовірністю перебувають на вулиці, на відкритому просторі або в міцніших виробничих і громадських будівлях. Жінки ж частіше знаходяться вдома, займаючись домашнім господарством. Саме житлові будинки в таких регіонах зазвичай рушаться першими й забирають найбільше життів.
Важливий висновок дослідників: чим вищим є соціально-економічний статус жінок у країні, тим слабше проявляється гендерний розрив у смертності від катастроф. Там, де жінки мають доступ до освіти, фінансових ресурсів, інформації та права приймати рішення самостійно,
вони виживають нарівні з чоловіками. Це робить гибель жінок у катастрофах не неминучою природною трагедією, а передбачуваним і цілком відворотним наслідком гендерної нерівності.
Проблема не обмежується лише моментом самої катастрофи. Для жінок, які вижили, ризики залишаються високими й у період ліквідації наслідків. У тимчасових таборах для евакуйованих та біженців жінки часто стикаються з браком безпечних санітарних умов, обмеженим доступом до специфічної медичної допомоги, а також із суттєвим зростанням рівня насильства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, гуманітарні кризи загострюють проблеми репродуктивного здоров’я, що також веде до прихованої смертності після завершення активної фази лиха.
Реклама
Читайте також
-

Дата публікації 17:46, 04.07.26 Категорія Укрaїнa Кількість переглядів 1295 Щороку Україна втрачає населення, як ціле велике місто: економіст назвав цифри Автор публікації

Дар’я Щербак
-

Дата публікації 17:57, 04.07.26 Категорія Вона Кількість переглядів 3704 Синдром "хорошої дівчинки": чому жінки отримують діагноз РДУГ на роки пізніше за чоловіків Автор публікації

Станіслава Бондаренко
-

Дата публікації 15:41, 01.07.26 Категорія Укрaїнa Кількість переглядів 273 Замість дитячої кімнати — крижаний підвал: як російський терор змушує українок народжувати під землею Автор публікації

Дар’я Щербак