Син ковельчанки Тетяни Бакум – у російському полоні. 25-річний Влад – єдиний азовець з Ковеля, якого досі не обміняли.
Зустріч з ним Тетяна уявляє щодня. Про це йдеться у сюжеті телеканалу «12 канал».
«Ви знаєте, я напевно, буду кричати на весь Ковель. Звісно, це будуть сльози щастя. Весь час це візуалізую. Весь час. Сняться про сни про сина. І весь час такі реальні: приїхав у відпустку з Маріуполя. Весь час це все таке реальне. Але коли ти просинаєшся, це знов реальна біль. Оце все як страшний сон», – каже Тетяна.
Владислав Бакум – боєць полку Азов. Позивний «Балу». Контракт підписав у 18 років. У 19 років Влад на деякий час пішов в АТО, потім пройшов навчання з управління БТРами і повернувся на основну базу азовців у Маріуполь. На початку грудня 22-го Тетяна почула від сина страшні слова. 24 лютого вони справдились.
«Він подзвонив зранку й каже: мам, ви напевне, їдьте десь за кордон. Я сама працюю на швидкій, на екстреній медичній допомозі. Я казала, я не можу поїхати, покинути все, в мене тут робота. Я теж повинна свого роду якусь допомогу надавати. Ми не знали,
що тут буде», – пригадує жінка.
У перші тижні повномасштабної війни зв'язок із Владом був. Дзвонив, писав, скидав відео, голосові повідомлення. Щоразу казав одне і те ж: «Мам, в мене все добре. Сидимо чергуємо на КПП на базі. Все добре».
Хоча добре тоді вже не було. Жінка показала відео зняте на Азовсталі: захисники замішали у відрі тісто, на вогні смажать якісь хлібці... Ймовірно, з їжі в них тоді лишилось лише борошно. Та найбільше шокувало Тетяну те, як хлопці добували питну воду. Вода була з калюж, з батарей, якась технічна. Вона була така чорна і вони її фільтрували, і вона всерівно була темна.
Зв'язок із Владом був непостійним. Місяць «не абонент», згодом його заспокійливе: мам, все добре. Хоча весь світ знав, азовці – у пеклі війни. 86 днів оборони, 82 з них – у повному оточенні. Востаннє сімʼя спілкувалася із Владом 12 травня 2022 року.
А вже через чотири дні Тетяна прочитає в новинах, що всі оборонці Азовсталі вийшли в полон. З інтернету Тетяна знала, що її сина відвезли в Оленівку. Туди, де в липні 22-го року росіяни влаштували страшний теракт. Тоді загинуло щонайменше півсотні полонених.
Ввечері Тетяна отримала смс, що її Влада в тому бараці не було. Нині знає, що сина тримали в Таганрозі, зараз він ще за 2 кілометри звідти. Запитання «чи бачили Влада, як він, чи живий, здоровий» Тетяна ставить кожному азовцю, який повертається з неволі. А якось побратим хлопця сам зв'язався з нею.
«Я питала, чи б'ють. Він казав: буває, але це нечасто. Тобто, може він і не хотів мені цього розповідати. Казав. що дають їсти найчастіше перловку. Бувало, що давали овочі, один раз давали якусь консурву. Тобто це було голодування», – розповіла мама захисника Тетяна Бакум.
19 жовтня на рідну землю повернули 95 українських військовополонених. Один із них – кращий друг Влада, Андрій Богдан. Аби разом закінчити службу, Влад свого часу продовжив контракт із Азовом. Мама Андрія – нині найкраща подруга Тетяни. Разом вони організували не одну акцію на підтримку полонених захисників Маріуполя.
Читайте також: З російського полону повернувся легкоатлет Владислав Оксеньчук
Тетяна щиро вірить, що зовсім скоро ці слова вона почує від своєї дитини.
