Військовик високого чину після поразки УНР оселився на Волині, територія якої відійшла до Польщі.
8 грудня 155 років тому народився Євген Білецький – генерал-хорунжий, начальник тилу Дієвої Армії УНР; староста інтернованих вояків Армії УНР при Бабинському цукрозаводі (Волинь, нині Рівненська область), організатор їхнього працевлаштування й поселення там. Про це пише Вікіпедія.
Народився у м. Райгородок Старобільського повіту Харківської губернії (сучасне село Райгородка, Щастинського району Луганської області).
Походив з дворян. Закінчив п'ятикласне Харківське реальне училище, Єлисаветградське кавалерійське училище (1894), вийшов підпрапорщиком до 17-го драгунського Волинського полку.
21 січня 1903 р. у званні поручника був переведений до Окремого корпусу жандармів. Служив на посаді ад'ютанта Ломжинського губернського жандармського управління (Польща). З 6 жовтня 1904 р. – в. о. помічника начальника Єнісейського губернського жандармського управління в Єнісейському повіті. З 29 вересня 1906 р. — помічник начальника Херсонського губернського жандармського управління в Єлисаветградському повіті.
З 5 липня 1907 р. – начальник жандармського управління Ломжинського, Мазовецького, Шучинського та Кольненського повітів.
З 1 вересня 1910 р. був у розпорядженні начальника Варшавського губернського жандармського управління. З 31 липня 1912 р. – завідувач реєстраційного бюро у посаді Чижев.
З 6 травня 1915 р. – підполковник. З 30 вересня 1915 р. – у розпорядженні начальника Смоленського губернського жандармського управління. З 18 жовтня 1915 р. – начальник Одеського жандармського управління.
У 1917 р. — член Українського Генерального Військового комітету. У 1918–1919 роках перебував на посаді начальника Херсонської ремонтної комісії з поповнення кінським складом Армії Української Держави, згодом – Дієвої армії УНР.
З 16 квітня 1920 р. – командир Учбового куреня 4-ї запасної бригади у Кам'янці-Подільському. З 20 вересня 1920 р. – генерал-хорунжий Армії УНР, начальник Тилу Армії УНР.
20 жовтня 1923 року після поразки УНР на чолі групи старшин та козаків виїхав на роботи до цукроварні в селі Бабин Рівненського повіту на Волині.
У 1945 році був захоплений у Польщі радянськими військами. Подальша доля генерала невідома.
