Людмила Козачук відроджує стародавнє українське мистецтво: майструє мотанки-цілительки“Слово Волині” вже розповідало про дружну та співочу родину вчителів Володимира та Людмили Козачуків зі Смідина Старовижівського району, які славляться тим, що мають; кожен день не схожий на попередній. Нещодавно народна майстриня відкрила в собі ще один; дар: вона творить сюжетні картини, де головними персонажами є її ляльки-мотанки. Найбільш об’ємне на сьогодні; полотно «Сімейка Омелька!», куди авторка зуміла втиснути більше двох десятків чималеньких іграшок з тканини. Людмила Трифонівна власноруч розмалювала своє сімейне гніздечко, звідки вже випурхнули в доросле життя старша дочка Леся та синок Богдан. І найменшенька; Марійка теж згодом стане шукати власну стежку, але поки що вона найголовніша помічниця у матусі й татка. Дівчина має гарний голос, тому з оселі Козачуків завше лине українська пісня під струни гітари. Це Володимир Васильович акомпанує та підспівує доньці. А тим часом матуся бере до рук нитки, натуральну тканину, лікарські рослини та інші допоміжні елементи і сідає за створення нової ляльки-мотанки-цілительки.
- Я ніколи не рахувала скільки їх зробила, адже розпочала крутити; іграшки з тканини ще маленькою. В ті часи спеціальних ляльок для забави сільські діти не мали, а гралися тим, що дадуть батьки, - ділиться спогадами народна майстриня Людмила Козачук. - І лише згодом я зрозуміла, що лялька-мотанка - це незвичайна іграшка, а прадідівський сакральний оберіг, якому вже майже 500 років. А ще -; вона може бути могутнім магічним талісманом. Під час її виготовлення я враховую й символічне призначення ляльки. Наприклад, якщо іграшка робиться на добро та здоров’я родини – для її одягу беру тканину червоно-зелених відтінків; для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, а для успіху в творчості – блакитні. Однак у моїй роботі головне навіть не це: свої ляльки я одягаю лише в ту одежину, яку носила добра, лагідна, чуйна людина.; Володимир Васильович усіляко підтримує свою творчу дружину, тому й не сердиться, коли вона знову розкремсує на клаптики його чергову сорочку. Каже, що його позитивна енергетика через полотно передається ляльці,
тому в Людмили не має жодного виробу з темними відтінками.; - Мій Володя – друге моє крило, без якого я б не змогла творити свої ляльки-мотанки-цілительки, картини з соломки, писати вірші, картини. Одним словом, повноцінно займатися творчістю, - зізнається Людмила Трифонівна.;;; Вчителька російської мови та літератури, зарубіжної літератури Смідинської школи Людмила Козачук показує оформлений власноруч освітянський кабінет образотворчого мистецтва. На полицях -; чимало ляльок з тканини, а окремі з них ще й; пахнуть різнотрав’ям. Виявляється; майстриня добре знається на лікарських травах, які використовує в роботі.- Ось в такі ляльки-цілительки, - хвалиться жінка, - я кладу 33 різних видів лікарських травинок, які збираю самотужки, тим самим вони оберігають людину від нещастя і хвороб. Їх від щирого серця дарую своїм колегам, землякам, одне слово, усім хорошим людям. ;Бережливо ставляться у цій родині й до стародавніх речей, які дісталися їм від діда-прадіда: речі домашнього вжитку, скриня бабусі Варвари Максимівни з її дівочим одягом, бджолині дуплянки тощо. Всі ці; старожитні речі надихають Людмилу на унікальну творчість, живлять її невичерпною життєдайною енергією, якою народна майстриня через свій вагомий доробок щедро ділиться з краянами. Наталія Устимук.Старовижівський район.Фото автора.Читайте також: Ковельські школярі вчилися робити ляльок-цілительок ;
