Горохів – єдиний райцентр на Волині, де є діє зона безпроводового інтернету. У скверику в центрі містечка зазвичай людно – молодь листується з друзями через соцмережі, а старші через скайп спілкуються із родичами, розкиданими по світу. За таке благо цивілізації, а також за багато інших реалізованих ідей, які зробили місто комфортним,; горохівчани та мешканці навколишніх сіл дякують міському голові Вікторові Годику. Сьогодні Віктор Леонідович – гість “Слова Волині”.- Вікторе Леонідовичу, Ви – не уродженець Горохова. І навіть не працювали у цьому місті, коли вирішили балотуватися на посаду очільника міської ради. Однак люди все ж віддали вам свої голоси на виборах у 2004 році. В чому секрет?-Відразу зазначу, що я не агітував за себе, не збирав підписів. Незважаючи на молодий вік – 33 роки, до того до того часу очолював сільську раду в селі Мирному Горохівського району. А це були позачергові вибори міського голови. Не злукавлю, коли скажу: я був не готовий до такого серйозного кроку. Коли мені запропонували балотуватися, я впирався. Бо знав, що це таке. Робота мера – це;
відповідальність перед людьми, а не просиджування в кабінеті. Це - довіра людей. Її важко завоювати, а втратити можна за один момент. Тодішній губернатор Микола Романюк заспокоїв: мовляв, я нічого не втрачаю. Документи зареєстрував в останній день після обіду. -Скільки пунктів передвиборчої програми вдалося виконати?- Із задекларованого реалізував понад 50 відсотків. Серед досягнутого - гарний дитячий майданчик, новий скверик, де мами гуляють із дітками. Біля фонтану, який викликав неоднозначні відгуки як міщан, так і чиновників, тепер фотографуються молодята не тільки з Горохова, а й з навколишніх сіл. Наше містечко поступово перетворюється на сучасне європейське. - Очевидно, вам у пригоді стає досвід іноземних колег, адже ви неодноразово буваєте за кордоном, де є чому повчитися?-Так,; Горохів має місто-побратим у Польщі, я часто навідуюся до польських колег. Три роки тому був у США. Стараюся запозичувати найкращі ідеї і втілювати їх у нас. Взагалі, хоч і жартую, що нічого не роблю, будучи мером, та вважаю, що недарма просидів у керівному кріслі. Враховуючи рельєф Горохова,
цієї сніжної весни нікого не затопило, бо почистили всі рови. У планах - зробити ставочок біля автостанції. - А що є найбільшою проблемою на сьогодні для вас, як очільника громади?- Зайнятість населення. Багато горохівчан змушені шукати роботу за кордоном. Чоловіки їздять на сезонні роботи в Росію, жінки – в Італію. Ті, хто має роботу, не враховуючи працівників бюджетної сфери, працюють у сфері «купи-продай». Щоб виправити ситуацію, в місто треба залучити інвесторів.; - Є якісь варіанти?-Будемо відверті – будь-які інвестори, - чи то європейці, чи китайці, дивляться на нас як на ласий шматок. Але вони, перед тим, як вкласти гроші, добре все моніторять: інвестиційний клімат, фіскальну і податкову політику. Наразі це їх відлякує. Бо робочої сили і сировини у нас не бракує. - І яка ж, наприклад, сировина може приносити прибутки для Горохова?- Приїжджав до нас голландець і каже: та ви по грошах ходите і гроші ногами топчете! Він мав на увазі сміття. Бо за кордоном давно зрозуміли – треба боротися за чистоту довкілля. Адже все пов`язано: число хворих діток збільшується,
бо ми дихаємо відходами. Європейці б`ють на сполох і активно переробляють сміття. А у нас побудувати сміттєпереробний завод – проблема. Хоча перед виборами на агітацію витрачаються кругленькі суми. - Ви – демократичний голова? - Я – простий чоловік, який тимчасово сидить у кріслі мера. До мене люди приходять в кабінет у будь-який час. Ми радимося, вирішуємо спірні питання. А в позаробочий час разом граємо у фубтол, прибираємо територію: підмітаємо, косимо. - Якби ви не були міським головою, чим би займалися, щоб утримувати родину?- Життя навчило мене багато чому. Я побудував хату, сам робив внутрішні роботи. Я ж, дякувати Богові, не без рук, не без ніг. - У Горохові кілька діючих храмів різних конфесій. Як вам вдається знаходити спільну мову з релігійними громадами?- Я коли прийшов на посаду, запросив настоятелів на розмову до себе в кабінет. Порозумілися з перших слів, як результат – спільними зусиллями зробили гарну браму;; до входу на кладовище. Мене запрошують на свято – йду. Бог же один. - Як ви реагуєте, якщо чуєте плітки на свою адресу?; - Почнемо з того,
що особисто я ніколи нікого не обмовляю, стежу за собою і починаю з себе. Тому завше намагаюся ставити себе на місце тієї людини, якій щось допікає. Бо ми всі однакові — і голова, і мешканці міста. Я вважаю, що саме у мешканців мер повинен вчитися. Я розмежовую розум і мудрість. Можна мати три вищі освіти й не бути таким мудрим як, наприклад,; старший чоловік з трьома класами польської школи. Тому завше прислухаюся до порад, не вибудовую бар’єрів між людьми. Я не злопам’ятний і не мстивий. - Чи розбудовується Горохів?- Так, ми запроектували новий мікрорайон, у якому мають бути школа і дитсадок. Це там, де був цегельний завод. Скептики казали, що нічого з цієї затії не вийде. А тепер більше бажаючих, ніж ділянок. Орієнтовно; - 60. Всі дивуються, яка гарна ділянка. Плануємо на індивідуальну забудову ще один район. - Чи пропонували вам за вирішення певних питань хабарі? - Пропонували і не раз. Але я жодного разу не брав хабаря. У місті про це знають, поцікавтеся при нагоді. - Чи важко сьогодні працювати міським головою?- Важко юридично, бо українські закони суперечать один одному.
А люди хочуть вирішувати свої проблеми вже і зараз. От не приходять через казначейство гроші, а мешканці вимагають замінити перегорілу лампу на вулиці. Дістаю гроші з кишені, купую. - Горохів має потенціал, щоб залучити туристів? - Безумовно. Місту - 773 роки. Ми навіть не здогадуємося, що ходимо по підземних ходах. Коли ми зривали асфальт у центрі міста, то на тих кількох метрах знайшли стільки люльок козацької доби, монет.... Там такі речі закопані! Так що місто має історичну і культурну цінність. - Що у найближчих планах мера?- Хочемо зробити такий собі путівничок – поряд з новими спорудами у місті поставити таблички зі старими фотографіями. Щоб люди знали, що колись було на тому місці. Ну і дуже сподіваюся відновити роботу якщо бодай не всього хлібозаводу, то бодай одного цеху. ; Оксана КУЦИКДовідка “Слова Волині”.Годик Віктор Леонідович народився 10 березня 1976 року в селі Мирне Горохівського району Волинської області. Закінчив Мирненську ЗОШ і Горохівський сільськогосподарський технікум. У 1994-1996 роках проходив строкову службу у десантних військах Збройних Сил України. Вищу освіту здобув у Львівській національній академії;;; ветеринарної медицини імені С. Гжицького.У 1998 році у 22-річному віці обраний Мирненським сільським головою; на той час був наймолодшим керівником територіальної громади на Волині. Після цього селяни двічі переобирали його на цю посаду, на якій Віктор Годик працює по сьогоднішній день.Проживає з дружиною і донькою в Горохові. Прихильник здорового способу життя. Захоплення – спорт і риболовля.
