У Залухові, що в Ратнівському районі, на одній з вулиць увагу привернув лелека, опудало якого стояло коло хати на стовпі, що мав заввишки понад два метри. Господиня дому — Павлина Василівна Марчук — одна з небагатьох матерів-героїнь в Залухові, яка народила і дала путівку в життя вісьмом дітям. На свої 83 роки ця тендітна худорлява жінка не показує, видається молодшою. Діти, хоч і живуть далеко від рідної хати, свою неньку самотою не залишають. Здебільшого час із нею проводить Євдокія, яка вже на пенсії і живе в Луцьку, а також старша дочка Марія, ;також пенсіонерка, яка живе в Голобах.– Мама без роботи не сидить, - каже Дуся. – Вона в нас як бджілка. Садить клумби біля хати і прополює їх. Усьому лад дає, а ще політикою цікавиться.;Павлина Василівна вже живе у третій державі. Народилася за часів панування на нашій території польської влади. За Польщі, каже, біди не мали. Дід її був солтисом, сільським старостою.;Добре пам’ятає війну, особливо той день, коли німці везли їх подалі від лінії фронту – у село Соличево, за Дніпровсько-Бузький канал. - Їхали ми своїми кіньми,
у батьків їх було троє. Але на возі не було місця, то я верхи на коневі сиділа аж до самого Соличева. І назад на своїх вороних приїхали, але потім їх забрали в колгосп.Після війни молода Павлина вийшла заміж за односельчанина Миколу. І посипались в них одне за одним дітки – Марія, Євдокія, Галина, Люба. А коли завагітніла вп`яте, то дуже хотіла хлопчика. І Богу молилася, і просила в нього: хай би навіть і близнята, аби лише хлопчики.;І Бог послав їй двох синочків – Степана і Миколу. А потім у Павлини Василівни з`явились ще дві дівчинки – спочатку Лідія, а потім Валя.;Чоловік Микола Іванович чотирнадцять разів виїздив на сезонні роботи до Росії. А потім, аж до виходу на пенсію, працював у радгоспі мельником.;;- Тато в нас дуже мудрий був, - розповідає Дуся. – Ми прислухались до його порад. Він хату збудував, дванадцять вуликів мав. І дуже хотів, щоб ми здобули освіту.;Так воно і сталося. Доля порозкидала дітей по світу: Сургут, Володимир-Волинський, Луцьк, Голоби. Бабуся Павлина має десять онуків, двох правнуків та одного праправнука. Влітку повниться хата родиною. Приїжджають діти, онука – з Німеччини, племінник – з Латвії, знайомі з Франції. Зяті дуже люблять її за гарну вдачу і часто замовляють ;українських народних пісень, які вона із задоволенням виконує. Господь послав і слух, і голос.;За кошти, які уряд виділив був матерям-героїням, провела у хату воду, в одній із кімнат облаштувала ванну.;А щонеділі та на великі свята мандрує Павлина Василівна до місцевого Свято-Михайлівського храму. Скоро Великдень!Микола ДЕНИСЮКРатнівський районФото – з сімейного архіву
